Широке впровадження новітніх технологій у різних галузях промисловості забезпечить виробництво якісної та конкурентоздатної вітчизняної продукції. При цьому слід орієнтуватися на світові тенденції. Про це Віктор Янукович говорив, перебуваючи у Херсоні.

Цей захід відбувся по завершенні відвідання ПАТ «Херсонський суднобудівний завод». Там глава держави ознайомився з ходом будівництва перших за часи незалежності нашої держави повнокомплектних танкерів-продуктовозів. Про хід спорудження суден йому доповів президент ПАТ «Херсонський суднобудівний завод» Василь Федін, акцентуючи на тому, що для заводу вкрай важливим є питання замовлень на будівництво таких танкерів. 

У світі багато незрозумілого, і хтось має заповнити цей вакуум. То хай вже краще цим займаються ті, з ким не нудно. Цей вислів одного з цьогорічних номінантів на Нобелівську премію з літератури японського письменника і перекладача Харукі Муракамі сповна відображає стилістику нинішнього Нобелівського тижня.

Однак це не допомогло улюбленому авторові мільйонів здобути почесну нагороду: лауреатом-2012 став китайський письменник Мо Янь, який з галюцинаторним реалізмом поєднує народні казки, історію та сучасність. 

Понад 200 представників підприємств із 20 країн та можновладці беруть участь у триденному обговоренні проектів і умов для бізнесу. Закордонні інвестори прибули, аби вивчити перспективи вкладання іноземних коштів в українську економіку. Акцент у дискусіях робиться на питаннях нових можливостей для бізнесу, які інтенсивно створюються в країні. Так, уже після пленарного засідання, яким відкрився в Луганську ІІІ Міжнародний інвестиційний форум, було підписано серйозні документи про співпрацю: угоду з інвестиційною групою «Waimea holdings limited» (Польща) про затвердження плану реалізації проекту «Агромісто» та угоду з американською клінікою IGH про створення в Луганську міжнародного онкологічного центру. 

Це один із найбільш сталих і масштабних культурних заходів країни. Його основне наповнення: 39 показів колекцій прет-а-порте 45 дизайнерів. Свій матеріалізований погляд на одяг весни — літа 2013 показують модельєри із Грузії, Польщі, Німеччини та Франції. Тематичні інсталяції засвідчують ранг наших дизайнерів як провокативних митців. Відбудеться конкурс кольорової графіки IMAGO, присвячений зовнішньому вигляду сучасника, як на мене, не вражаючому.

 Деякі лаконічні біографії насправді виявляються значно глибшими, ніж здаються на перший погляд. Як, приміром, життєвий шлях Наталії Халімон. Вона народилася й виросла у селі Ковчин Куликівського району, що на Чернігівщині. Сюди повернулася й після вишу, одержавши диплом історика. Починала працювати вчителем-методистом. Вийшла заміж за місцевого хлопця, народила двох синів. Нині Наталія Миколаївна — директорка школи, котра у 2010 році отримала почесне звання «Флагман освіти України» і увійшла до десятка кращих сільських шкіл країни. У цьому немає нічого незвичайного, хіба тільки те, що цієї осені навчальному закладу виповнилося 150 років.

Україна мистецька, попри багату художню спадщину, європейцям, на жаль, не надто відома. Радше через те, що твори наших художників тут представлені не так часто. Нині вперше у кращому музеї світу — Луврі експонуватимуться 26 робіт найвідомішого і найзагадковішого українського скульптора середини ХVIII століття Іоанна-Георга Пінзеля, якого ще називають українським Мікеланджело.
Три роки тому рятівник сакральних скульптур Пінзеля авторитетний мистецтвознавець і музейник,  Герой України Борис Возницький захворів ідеєю показати Європі українського Мікеланджело. Відтоді тривали переговори з представниками Лувру. 

Біографія Юрія Яновського начебто типова для радянського письменника. Нагородженого орденом Трудового Червоного Прапора і удостоєного звання лауреата Сталінської премії прозаїка ще за життя визнали класиком, а його роман «Вершники» став еталоном революційної романтики в радянській літературі. Та насправді за цим лакованим образом — не тільки справжня новаторська творчість, а доля гнаного і голодного митця, який навіть після смерті не знав спокою. 

—Шпацірен? — щоранку приязно питав господар помешкання, де ми зупинилися на кілька днів. А ввечері, коли втомлені поверталися до двору, зустрічав не менш традиційним запитанням «Гут?» Ми кивали головами чи відповідали: «Зер гут!» Бо щоденні «шпацірен», тобто прогулянки, і справді складалися дуже добре: ми крок за кроком відкривали для себе мальовничий куточок Європи — баварські Альпи. 

Він дебютував збіркою «Вулиця закоханих дерев» 1976 року і одразу ж його прийняли до лав Спілки письменників СРСР. Як на той час, факт промовистий і значущий, адже одна книжка ще не означала справжньої літератури. Однак для Анатолія Кичинського зробили виняток. І не помилилися. З інтервалом три роки одна за одною вийшли збірки «Світло трави», «Землі зелена кров», «Листоноша — Земля» та інші, які ствердили появу нового творчого імені.

—Планета! — нелюдським голосом зарепетував бортовий комп’ютер, визирнувши в ілюмінатор.
Три ракети міжзоряної ескадри, зробивши коло пошани, увімкнули гальмівні дюзи. Під час посадки хмара куряви накрила кілька прямокутних будівель — ознак примітивного розвитку тутешньої цивілізації. Коли пилюка осіла і прибульці ступили на відкриту ними планету, з’явилися і місцеві жителі. Збившись докупи, як вівці в отару, вони несміливо блимали на гостей.