Про зацікавленість Канади у співпраці з Україною щодо чималої кількості проектів зі спільного створення нових транспортних багатофункціональних літаків днями заявив міністр міжнародної торгівлі Канади Ед Фаст під час ділового візиту в Україну та відвідання ДП «Антонов».
«Це був перший візит канадської делегації на українське авіабудівне підприємство — відомого у світі виробника найбільших транспортних літаків, — заявив він. — Ми обговорили можливість участі канадських підприємств у програмах «Антонов» як постачальників комплектуючих, а також у налагодженні тісних контактів українського підприємства з нашими авіакомпаніями у сегменті транспортних літаків. Я згоден з президентом-генконструктором ДП «Антонов» Дмитром Ківою: нам потрібно співпрацювати, а не конкурувати», — заявив він. 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

Порядок заповнення заголовної частини податкової накладної при постачанні неплатнику ПДВ
Дії платника ПДВ у разі відмови з боку продавця товарів чи послуг надати накладну
Нарахування пені на занижену суму зобов’язань при самостійному виправленні помилок
Сплата єдиного податку та єдиного внеску для спрощенців в умовах мобілізації
Накладення електронних цифрових підписів посадових осіб
Заповнення уточнюючого розрахунку за формою 1-ДФ
Право використання режиму тимчасового ввезення може бути передано іншій особі

Ще наприкінці 1990-х колишній очільник волинських екологів Ростислав Мігас звернув увагу на те, що в регіоні з’являються нові види бізнесу — заготівля виноградних слимаків, що як сировина для ласощів ішли в Європу; очерету, який використовували там для будівництва екологічно чистих та естетично привабливих покрівель; ягід та грибів.

Підприємливі бізнесмени, що промишляли тоді в області, буквально за копійки скуповували в місцевого населення ці ресурси і вже за тисячі доларів продавали їх на Захід. Операції ці проводили так, що область від них майже нічого не мала. Саме на цю обставину тоді й звернув увагу досвідчений керівник. 

 В одній книгарні біля полиць, де охайно виставлені яскраві дитячі книжки, я почула розмову між мамою і донькою. Дівчинка років семи-восьми запитала:
— Мамо, а на цих полицях багато книжок?
— Так, доню, тут стільки цікавих казок! Давай ми з тобою виберемо, купимо і я тобі почитаю.
— Я так хотіла би почитати їх сама, погортати кольорові сторінки, — сумно сказала дівчинка. Вона була незрячою…
Ось уже понад 20 років в Україні для таких дітей не те що не вистачає художньої літератури спеціальним рельєфно-крапковим шрифтом (шрифт Брайля) — її взагалі не видають. 

Черкаси сколихнула новина: біля вулиці Університетської невідомі будівельники ведуть роботи на бульварі — вибирають грунт, обрізуючи коріння каштанів. Про наміри бізнесменів зробити з бульвару автостоянку повідомляла місцева преса. Тепер, схоже, попри несхвалення проекту містобудівною радою, роботу все ж розпочали. За коментарями ми звернулися до директора департаменту архітектури, містобудування та інспектування міської ради Артура САВІНА. Він повідомив, що про початок робіт дізнався з телефонних повідомлень черкащан у вихідний.  

Попри тривожні події на сході країни, життя йде своїм звичаєм. Люди, які вирішили переселитися в інші області, щоб зберегти життя, стикаються на новому місці зі щоденними житейськими проблемами, які — хочеш не хочеш — потрібно розв’язувати. Добре, якщо їм допомагають місцеві органи влади, волонтери. 
Приміром, на Черкащині не стоять осторонь ні трудові колективи, ні підприємці, ні просто сусіди. Так діють у більшості населених пунктів, куди й досі прибувають вимушені переселенці. А в тих, що визволили від терористів на сході країни, проблем також не поменшало, тож і туди спрямовують свою гуманітарну допомогу небайдужі черкащани.

Це не той випадок, коли — «і я там був, мед-горілочку пив, по бороді текло, а в рот не потрапило»; і не той, коли — «понюхав пирога, а не вдалося скуштувати» чи «ухопив шилом патоки»…
Повернувшись того дня з роботи, багатьом киянам можна було сказати домашнім: «Борщ і котлети не розігрівайте. Я після боботі, табулі, фахітоса і драників, запитих пуншем, мохіто й мальбеком, тож вечеряйте без мене. А на дозвіллі прочитайте, що тут мені набажали», — і простягнути аркуш з ієрогліфами…»

Тривалий час в інформаційному просторі України, наче вода у старій ступі, товчеться тема забезпечення бронежилетами наших військових. І так, мовляв, і сяк, але з різних причин оперативно налагодити масовий випуск бронежилетів у країні тяжко. Бо, як розповідають чиновники, зробити це не дає наше законодавство. Тендерні процедури, твердять вони, можуть затягтися на місяці.