Порядок заповнення заголовної частини податкової накладної при постачанні неплатнику ПДВ

Якщо платник податку на додану вартість постачає товари/послуги покупцеві, який не зареєстрований як платник податку, чи постачає на експорт, чи здійснює операції у рахунок оплати праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах із ним, то заповнити податкову накладну він має з урахуванням таких особливостей:

— у верхній лівій частині у полі «Усі примірники залишаються у продавця» оригіналу такої податкової накладної робиться відповідна помітка «Х» та зазначається відповідний тип причини, наприклад:

«02» — постачання неплатнику податку,

«03» — постачання товарів/послуг у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку,

«11» — складена за щоденними підсумками операцій;

— у рядку «Особа (платник податку) — покупець» вказується «Неплатник податку»;

— рядки «Місцезнаходження (податкова адреса) покупця» та «Номер телефону» залишаються незаповненими;

— у рядку «Індивідуальний податковий номер покупця» відображається умовний ІПН «400000000000».

Нагадаємо, що усі примірники (два) таких податкових накладних складаються в паперовому вигляді та залишаються і зберігаються (відповідно до законодавства) в особи, що їх склала.

Відповідна норма передбачена п. 6, 10, 11 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 р. № 10, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.01.2014 р. за №185/24962.

Дії платника ПДВ у разі відмови з боку продавця товарів чи послуг надати накладну

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення чи порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації з ПДВ за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника. Ця заява є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення чи порядок реєстрації в Єдиному реєстрі.

Також до заяви потрібно додати копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв’язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідна норма визначена п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями.

Нарахування пені на занижену суму зобов’язань при самостійному виправленні помилок

Якщо платник податків виявив заниження податкового зобов’язання за минулі періоди і подає уточнюючий розрахунок з позитивним значенням (або уточнює у складі звітної (нової/звітної) декларації), він повинен нарахувати та сплатити до бюджету:

— суму заниженого податкового зобов’язання;

— суму штрафу:

— у розмірі 3% від суми недоплати;

— у розмірі 5% від суми недоплати (якщо виправляє помилку у складі декларації);

— пеню, навіть якщо у платника податку з відповідного платежу є переплата.

Платник податків нараховує пеню на суму заниження податкового зобов’язання із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, яка діяла на день заниження. Також при визначенні пені потрібно враховувати весь період заниження, тобто кількість календарних днів — від першого робочого дня, наступного за останнім днем, коли необхідно було сплатити таке податкове зобов’язання, по день, коли платник фактично його сплатить (включно по день зарахування коштів на відповідний рахунок Державного казначейства України).

Також звертаємо увагу на те, що якщо платник подає уточнюючий розрахунок як окремий документ, то зазначені нарахування треба сплатити до подання такого уточнюючого розрахунку.

Відповідна норма визначена ст. 14 р. І (пп. 14.1.162 ), ст. 50, ст. 129 р. ІІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями та Інструкцією про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженою наказом ДПАУ «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби» від 17.12.2010 р. №953. У загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі це питання у категорії 101.23 та 135.04. Скористатися послугою можна за електронною адресою (http://zir.minrd.gov.ua).

Сплата єдиного податку та єдиного внеску для спрощенців в умовах мобілізації

У зв’язку з соціальною напругою, яка склалася у державі, що призвело до оголошення часткової мобілізації, Міністерство доходів і зборів України з метою врегулювання питань оподаткування фізичних осіб-підприємців — платників єдиного податку, видало Узагальнюючу податкову консультацію, яка затверджена наказом від 06.05.2014 р. №276 «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо окремих питань оподаткування платників єдиного податку». З метою однакового підходу до практичного застосування норм податкового законодавства та інших законодавчих актів було надано роз’яснення щодо механізму оподаткування платників 1 та 2 груп, яким нараховуються авансові платежі за єдиним податком, а також для платників єдиного податку, які є платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок). Тобто, викладено позицію, що для фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку 1 та 2 груп, що не здійснюють господарську діяльність і не використовують найману працю, на період перебування на військових зборах, у разі виникнення податкового боргу за єдиним податком, такий борг вважатиметься безнадійним, на підставі статті 101 Податкового кодексу України, що підлягатиме списанню відповідно до Порядку списання безнадійного податкового боргу.

Водночас, від сплати єдиного внеску (за себе) звільняються лише фізичні особи-підприємці — платники єдиного податку на період перебування на військових зборах. При цьому умовою звільнення від сплати є нездійснення господарської діяльності у цей період, неотримання доходів та надання підтверджувальних документів з військових комісаріатів, у яких зазначається період перебування на військовій службі.

Накладення електронних цифрових підписів посадових осіб

Платник податків створює податковий документ в електронному вигляді відповідно до затвердженого формату (стандарту) за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення.

Після підготовки платником податків податкового документа в електронному вигляді на нього накладаються електронні цифрові підписи (далі — ЕЦП) посадових осіб платника податків у такому порядку:

— першим — ЕЦП головного бухгалтера (бухгалтера),

— другим — ЕЦП керівника,

— третім — ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків.

За відсутності у платника податків посади бухгалтера електронні цифрові підписи посадових осіб платника податків накладаються у такому порядку:

— першим — ЕЦП керівника,

— другим — ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків.

Платником податків фізичною особою — суб’єктом підприємницької діяльності електронні цифрові підписи накладаються у такому порядку:

— першим — ЕЦП платника податків — фізичної особи,

— другим — ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків (за наявності).

Відповідна норма визначена пп. 7.1 п. 7 р. ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.08 р. №233. У загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі це роз’яснення у категорії 135.03. 

Заповнення уточнюючого розрахунку за формою 1-ДФ

Порядок заповнення звітного нового та уточнюючого податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) (далі — податковий розрахунок) є однаковим. Вони подаються на підставі інформації з попередньо поданого податкового розрахунку і містять інформацію лише за рядками й реквізитами, які уточнюються. Для заповнення також використовується інформація з повідомлень про виявлені помилки, які відправляються контролюючими органами до податкового агента.

Для вилучення одного помилкового рядка з попередньо введеної інформації потрібно повторити всі графи такого рядка і у графі 9 указати «1» — на виключення рядка.

Для введення нового або пропущеного рядка потрібно повністю заповнити всі його графи і у графі 9 указати «0» — на введення рядка.

Отже, для заміни одного помилкового рядка іншим потрібно виключити помилкову інформацію та ввести правильну інформацію, тобто повністю заповнити два рядки, один з яких виключає попередньо внесену інформацію, а другий вносить правильну інформацію. У такому разі в першому рядку в графі 9 указується «1» — рядок на вилучення, а в другому — «0» — рядок на введення.

Форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затверджені наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 р. №49, який набрав чинності з 1 квітня 2014 року.

У загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі це питання у категорії 103.25.

Право використання режиму тимчасового ввезення може бути передано іншій особі

Право використання режиму тимчасового ввезення щодо товарів може бути передано особою, відповідальною за дотримання такого митного режиму, будь-якій іншій особі. Це можливо за умови, якщо така інша особа:

1) відповідає вимогам, встановленим Митним кодексом України;

2) приймає на себе зобов’язання особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення.

Дозвіл на це надає митний орган за відповідною заявою особи, відповідальної за дотримання такого митного режиму. Разом із заявою подається:

- письмова заява особи, що має намір прийняти право використання митного режиму тимчасового ввезення, про прийняття на себе зобов’язань особи, відповідальної за дотримання відповідного митного режиму;

- письмова згода особи-нерезидента — сторони зовнішньоекономічного договору, згідно з яким товари тимчасово ввезено на митну територію України, на передачу права використання митного режиму тимчасового ввезення.

Рішення про надання дозволу на передачу такого права або відмову в наданні дозволу приймається керівником митного органу або уповноваженою ним посадовою особою та оформлюється шляхом накладення відповідної резолюції на заяві.

Про прийняте рішення митний орган невідкладно письмово або в електронній формі повідомляє особу, яка звернулася із заявою.

Порядок передачі права на тимчасове ввезення товарів визначений ст. 109 Митного кодексу України.

Інформаційно-комунікаційний департамент

Сторінку підготувала Оксана МАЛОЛЄТКОВА,«Урядовий кур’єр»