Попри тривожні події на сході країни, життя йде своїм звичаєм. Люди, які вирішили переселитися в інші області, щоб зберегти життя, стикаються на новому місці зі щоденними житейськими проблемами, які — хочеш не хочеш — потрібно розв’язувати. Добре, якщо їм допомагають місцеві органи влади, волонтери.
Приміром, на Черкащині не стоять осторонь ні трудові колективи, ні підприємці, ні просто сусіди. Так діють у більшості населених пунктів, куди й досі прибувають вимушені переселенці. А в тих, що визволили від терористів на сході країни, проблем також не поменшало, тож і туди спрямовують свою гуманітарну допомогу небайдужі черкащани.
Новонародженого назвали Богданом
Інна та Ігор Марнери, які минулого місяця разом з п’ятирічною донькою перебралися з Донецька до Умані, вже починають обживатися на новому місці. Добре, що знайшли житло, відчули турботу уманчан, які допомагають приїжджим, чим можуть.
Тут уже й нові друзі з’явилися. Це вони з квітами й шампанським прийшли вітати родину з поповненням. Цими днями в Інни та Ігоря народився син. Жвавий хлопчик, якого вирішили назвати Богданом. Немовля почувається добре, про що свідчить його чарівна усмішка. Задоволені й батьки, які знайшли на Уманщині другу домівку.
Як розповіла начальник міського управління праці та соціального захисту Галина Кучер, усіх вимушених переселенців у їхньому місті (нині їх понад сто) забезпечили житлом і всім необхідним. Особлива увага — до потреб дітей, яких у місті вже майже сорок. Дошкільнят влаштували в дитячі садки. На вулицю Садову, де цілодобово працює координаційний центр прийому вимушених переселенців, городяни приносять продукти, одяг, предмети першої необхідності, навіть дитячі іграшки. Уманські таксисти склали графік, і щоденно на автовокзалі чергує машина, яка обслуговує цих людей безплатно. Під Уманню, неподалік села Дмитрушки, терміново закінчують ремонт приміщення під соціальний готель для них. Чотирьох студентів з Донецька і Луганська без жодних проблем перевели в уманські виші.
Дехто з приїжджих зупиняється в родичів чи друзів, але більшість таки потребує допомогти з житлом. Добре, що відгукнулися навчальні заклади. Чи не першим відкрив двері своїх гуртожитків Уманський національний університет садівництва — тут прийняли кілька родин, запропонували роботу на впорядкуванні старих плодових насаджень. Облаштували для приїжджих кілька кімнат у будинку ветеранів, допомагають і власники приватних готелів.
Відгукуються на чужу біду пересічні уманчани. Приміром, на черговому зібранні міського клубу ветеранів «Надвечір’я» літня жінка зголосилася прийняти сім’ю переселенців. Сама пережила немало горя, тож знає ціну людській підтримці. Настоятель Святоуспенського храму отець Вадим запропонував для поселенців свій будиночок у селі Пугачівка Уманського району.
Чужої біди не буває
На жаль, із документами, зокрема з пенсійними справами, як розповідають працівники центру допомоги вимушеним переселенцям, не все виходить гладко. Уже місяць не можуть домогтися електронного переказу п’яти пенсійних справ із Краматорська. Зв’язалися телефоном з колегами на Донеччині і почули у відповідь: мовляв, ви не одні, ми переводимо тисячі справ, тож чекайте своєї черги. Але як чекати літнім людям, які залишилися без копійки?
Гостинно зустрічають переселенців і в селах Уманського району. Разом із цим питанням на постійному контролі у голови райдержадміністрації Ярослава Скуса — допомога військовослужбовцям Збройних сил України, особливо бійцям, які перебувають у районі проведення антитерористичної операції. Кілька днів тому на нараді з представниками ради сільгосптоваровиробників району, яку очолює Володимир Мальченко, вирішено продовжити співпрацю з армійськими підрозділами.
Одним із перших відгукнувся директор підприємства «Уманський тепличний комбінат» Микола Гордій, який крім попередньої допомоги виділив бійцям у східні області допомогу продуктами харчування — тонну помідорів і стільки ж огірків.
Цими днями з Черкас до звільнених від терористів міст Донеччини і Луганщини вирушили чотири вантажівки з гуманітарною допомогою загальною вагою 40 тонн. Там — овочі, борошно, крупи, консерви, питна вода, солодощі, засоби гігієни й інші життєво необхідні речі. Усе це черкащани зібрали фактично за добу. Провізію для українців на Донбасі заготували місцеві підприємці та пересічні жителі Черкащини із понад десяти районів області.
— Там найнеобхідніші речі — те, що має бути на столах у наших співвітчизників, — зауважив голова облдержадміністрації Юрій Ткаченко. — Це і картопля, хліб та м’ясо, молочні продукти й ковбасні вироби, засоби гігієни, ліки. А ще ми врахували потреби маленьких жителів східних регіонів, тому передали й іграшки, альбоми та олівці.
Такий вантаж із продовольством відправляють на схід уже не вперше. Досі область активно допомагала військовим і правоохоронцям — тим, хто брав участь в Антитерористичній операції.
Ми в Google+