Ціна на газ стала джерелом тотальної корупції за всі роки незалежності України. Саме тому маємо максимально збільшити власний видобуток, проводити політику енергоефективності, щоб країна повністю розвивалася за рахунок власних енергоресурсів. Цим зачином Прем’єр-міністр Володимир Гройсман анонсував порядок денний та попросив керівника ПАТ «Укргазвидобування» розповісти про реальний стан справ в очолюваній ним структурі й дати відповідь на запитання, чому було важливо вирівняти ціну на блакитне паливо.  Росія лише вигравала від заниженої ціни на газ в Україні, оскільки ми знищували власний видобуток блакитного палива. «Хто від цього виграв? Імпортер. Хто в нас імпортер? Російська Федерація. А це значить, що це була спланована акція. Кажуть, що з кожного кубометра газу, який надходив з Російської Федерації, хтось отримував дивіденди», — зазначив глава уряду, додавши, що підвищення ціни на газ до ринкового рівня було зумовлено необхідністю інвестувати у програми власного видобутку. 

У Брюсселі відбулося засідання візової робочої групи Ради ЄС, яка розглянула пропозицію Єврокомісії надати Україні безвізовий режим. 20 травня Рада ЄС розгляне це питання на рівні міністрів. Проте експерти вважають ці зустрічі проміжними, на яких не буде ухвалено принципових рішень. Адже спочатку позицію Єврокомісії щодо надання безвізового режиму Україні повинен розглянути і схвалити Європарламент.

Щоб українці змогли вільно подорожувати Шенгенською зоною, необхідно внести зміни до директиви ЄС, яка встановлює винятки для країн, чиї громадяни не потребують віз для поїздок до Євросоюзу. Ці зміни буде внесено після ухвалення відповідних рішень Європарламентом, а потім — Радою ЄС на рівні міністрів. Через 20 днів, після публікації директиви в «Офіційному журналі» ЄС, безвізовий режим запрацює на практиці. 

Четвертого квітня цього року набув чинності закон, згідно з яким повноваження у сфері реєстрації місця проживання фізичних осіб делегуються органам місцевого самоврядування: виконавчому органу сільської, селищної або міської ради, сільському голові.

Також у березні цього року уряд затвердив нові правила реєстрації місця проживання громадян України. Ухвалення цих двох документів спричинило чимало галасу в суспільстві й породило багато міфів. «Урядовий кур’єр» поспілкувався з юристами і з’ясував, що зміниться для звичайних українців після набуття чинності цими змінами. 

Іван Марчук — гордість і світова слава України — травневої квітучої пори 80 років тому прийшов на білий світ у селі Москалівка на Тернопіллі. Тож нинішній рік у краї оголосили Роком Івана Марчука. А почалися вшанування з відкриття у Тернополі двох виставок, до того ж в один день.

Спочатку тернополян запросили в Український дім «Перемога» побачити «вітражі душі» Івана Марчука, схоплені-зафіксовані зненацька, у хвилини радощів і задум, виявів різних емоцій, вихоплені з гомону та барв його життя. Півсотні таких світлин. Автор їх — заслужений журналіст України Олег Снітовський. Ці фотороботи ще три роки тому ввійшли до книжки «Я — серед вас… Іван Марчук і Тернопільщина». Дев’ять місяців тривала тоді співпраця живописця й фотомайстра. Олег каже, що прагнув зробити різножанрові, нестандартні знімки, показати маестро пензля різноплановим, передати його характер, душевні переживання. І це йому вдалося. 

Поїзд прибув на кінцеву зупинку за розкладом. На пероні станції Лисичанськ побачила військових з автоматами. Якось стало не по собі і згадала одну з жінок у купе: «Лисичанськ — остання українська залізнична станція перед фронтом. Далі колії ведуть до окупованого Луганська». Але це, мабуть, лише в мене, людини не місцевої, були такі тривожні відчуття. Більшість пасажирів, хто до Лисичанська приїздить частіше зі столиці і живе тут, на прифронтову дійсність реагували спокійно, зосереджено: вони без метушні покидали вагони і зосереджено прямували до привокзальної площі.

— Залишатися пильним потрібно і зараз, — сказав під час зустрічі на вокзалі директор ТОВ «Лиспи» Олег Кострюков. — Місто, на щастя, сепаратистську кашу їло недовго (Лисичанськ під окупацією перебував менш ніж три місяці), але мирне небо цінувати навчилися.  

Чернігівщина як лісовий край багата на паливні ресурси, що буквально лежать під ногами. Це відходи деревообробної галузі та рештки після догляду за лісом. Ще кілька років тому на вирубках галузки та інші залишки заготівлі деревини просто спалювали, обігріваючи таким чином атмосферу. Нині ж таке марнотратство недоцільне, адже в області є приклади, коли відходи дають прибутки — і лісівникам, і власникам котлів, що працюють на твердому паливі. Тож впровадження нових енергоощадних технологій та модернізація застарілого обладнання паливно-енергетичного комплексу в області на часі, адже дає змогу заощаджувати газ, який нині став недешевим задоволенням.  

Електронне обслуговування клієнтів банків в Україні з кожним місяцем набуває обертів. Проте, за словами шеф-редактора Financial Club Руслана Чорного, на інтернет-банкінг у нашій країні припадає лише 9% усіх операцій фінустанов, а на мобільний (через мережу операторів стільникового зв’язку) ще менше — 3%. Українці повільно переходять зі звичайних послуг, які надають банки у своїх відділеннях та філіях, на електронне «диво». «Приміром, у нашої сусідки — Польщі — ці показники відповідно становлять 61 та 15%. Тож перспективи зростання частки електронного банкінгу в Україні непогані», — вважає експерт. 

Учасники зібрання сільської громади надовго замовкли, немов школярі, зненацька захоплені запитанням «Хто не виконав домашнього завдання?» Втім, зараз дорослі напружено морщили лоби і шукали у закапелках своєї пам’яті іншу відповідь.

— Може, підійде дід Матвій Ілліч, який колись сторожував наш баштан? — озвався хтось із присутніх. — А що? Ветеран праці… Щоправда, він мав трохи непідходяще вуличне прізвисько Аврора. 

Сьогодні інформаційний чинник у «гібридній» війні Росії проти України не менш важливий, ніж військовий. Адже масштаби застосування інформаційного складника значно розширюються: серед населення в зоні конфлікту; серед населення країни, проти якої ведеться агресія, на території  не охопленій конфліктом; серед громадян країни агресора і серед міжнародного співтовариства.  Формування єдиного й повністю контрольованого інформаційного простору – очевидна стратегія розгортання інформаційної  війни з боку агресора.  Нинішнє пріоритетне завдання  –  дати ефективну і змістовну відповідь передусім на військову, а також на інформаційну агресію проти нашої держави. 

Наші знання про Другу світову війну — здебільшого міфи, табу та пропаганда, які тягнуться ще з радянських часів. У цьому впевнені 15 українських істориків, які з ініціативи Українського інституту національної пам’яті здійснили просвітницький проект «Війна і міф: невідома Друга світова». Вони, спираючись на тривалі дослідження й опрацювання розсекречених архівних матеріалів, спростували 50 міфологізованих сюжетів, які стосуються бойових дій на території України, українців на фронтах Другої світової, українського визвольного руху, втрат України у Другій світовій, життя під нацистською окупацією та багато іншого. Напрацьовану інформацію подано на спеціальному сайті й у науково-популярній книжці «Війна та міф. Невідома Друга світова».

«Урядовий кур’єр» сьогодні розповідає лише про кілька міфів історії Другої світової. Зізнаємося, деякі факти нас вразили і позбавили певних ілюзій. І таке прозрівання нашому суспільству вкрай необхідне у нинішніх умовах протистояння з нащадками і послідовниками СРСР.