В інтернатах, особливо де перебувають люди з різними захворюваннями, зазвичай радіють, коли їм допомагають матеріалами чи речами, які зможуть поліпшити побут підопічних. Однак керівники інтернатів подекуди стикаються з проблемами через таку допомогу. Ось про що дізнався на Луганщині кореспондент «Урядового кур’єра».
…Спочатку в кабінеті директора Ровеньківського обласного будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів Анатолія Коваля з’явилася заплакана киянка. Вона просила перевести її «троюрідного брата» з Колпаківської установи (Антрацитівський район Луганщини) у шахтарське місто, де проживає дядько інваліда. Анатолій Васильович пішов назустріч. 

Скромна перукарка, одна з шістдесяти тисяч так званих гренценгерів (тих, хто живе у Східному Берліні, а працює в Західному),  свято переконана: жоден чоловік на неї не зверне уваги. Отак вона існує з манерою поведінки сірої мишки аж до того дня, коли перед нею постає він. 
Йозефа щось дуже приваблює в Інге. Їхні стосунки стають дедалі ближчими. Але подеколи вона дивується  майже ворожості, з якою він сприймає західну музику і Захід загалом. Сама, хоч і глибоко аполітична, помічає: в західній частині рівень життя помітно вищий. Зрештою кохання вирішує все: Інге демонструє свою цілковиту відданість Йозефу. 

Далеко не кожному хоч щось говорить прізвище Івана Фещенка-Чопівського, життя якого трагічно обірвалось у радянських ГУЛАГах. Тим часом ідеться про людину, якою заслужено належить пишатися громадянам двох  держав — України і Польщі.
Один із засновників Польського товариства гутників (металургів), член національних науково-технічних товариств Німеччини, Великобританії, США та член-кореспондент Польської академії наук — все це регалії українця Івана Фещенка-Чопівського. Завдяки його знанням і організаторському таланту в незалежній Польщі створено спеціалізований гутний (металургійний) факультет Гірничої академії у Кракові, сформовано наукову школу металознавства та, що було особливо важливо для становлення польської державності, у найкоротші строки налагоджено власне виробництво спеціальних сталей, зокрема особливо міцних для артилерійських стволів. 

Минулого тижня в Криму настала справжня весна — тепла і сонячна. Для півострова такі дивовижні спалахи тепла взимку — скоріш правило, ніж виняток. Якщо на початку місяця тут ще були морози, то протягом останніх кількох днів стовпчики термометра показували +18° а у Севастополі повітря прогрілося навіть до +22°! Уявляєте щастя, коли можна посидіти на лавочці в парку чи пройтися вздовж морського узбережжя, мружачи очі від яскравого сонця! 

Рівненські афганці крокують містом із символічною вічнозеленою гірляндою і зупиняють ходу біля пам’ятника загиблим у локальних війнах та конфліктах. Чоловіки в камуфляжах знімають головні убори: настає хвилина мовчання… 

Наявний рухомий склад використовують ефективніше і закуповують новий   

Чверть століття тому закінчилася  десятирічна масштабна авантюра Радянського Союзу з експорту соціалізму в Афганістан. Однак ця обставина ніяк не може применшувати особистого подвигу офіцерів, сержантів, прапорщиків, солдатів, які на розв’язаній не ними війні стали взірцем вірності військовій присязі та прикладом самопожертви в ім’я бойових товаришів. Наша розмова із саме таким воїном, а ще  засновником і керівником луцького спортивно-технічного клубу «Волинь-Карт» Ігорем КОВАЛЬЧУКОМ.

У тій більш як дев’ятирічній війні брали участь понад 160 тисяч українців. Понад 3 тисячі з них загинули. Ще 8 тисяч наших співгромадян повернулися пораненими та інвалідами, і половини з них уже немає серед живих… Але пам’ять — категорія вічна, тож держава мусить не забувати про кожного свого воїна-інтернаціоналіста. Як і в багатьох колективах, в «афганський рік» заходи, присвячені вшануванню своїх колег, які виконували інтернаціональний військовий обов’язок, відбудуться і в прокуратурі Харківської області. Зокрема, в музеї прокуратури планується відкриття спеціальної експозиції, де будуть зібрані чорно-білі світлини з домашніх фотоархівів воїнів-афганців, їхні нагороди і документи. Серед них — і особисті речі ветерана прокуратури області, кавалера ордена Червоної Зірки Сергія Вовнянка. 

Спільне засідання Громадської гуманітарної ради та Координаційної ради з питань підготовки та відзначення 200-річчя від дня народження Т. Шевченка скидалося на своєрідне підбиття підсумків. Аналізував роботу посадовців усіх рівнів у регіонах, пов’язану з іменем Кобзаря, Президент Віктор Янукович. Критиці нікого не піддав, одначе нагадав, що збереження спадщини українського поета, художника і мислителя для нащадків є одним із найважливіших завдань нинішнього покоління українців.
«У процесі підготовки до цього ювілею ми по-новому усвідомлюємо, що доля дала Шевченкові найбільше після його смерті — невмирущу славу і вічну вдячність нащадків. Наше завдання — берегти спадщину Шевченка і передати її тим, хто прийде після нас», — наголосив Президент.

Напевне, найпомітнішою економічною темою цього тижня була дуже непроста ситуація в одній з великих фінансових установ України — Брокбізнесбанку. 
Так, наприкінці першої — на початку другої декади лютого його керівництво заявило, що установа повністю переходить на обслуговування міжнародною платіжною системою MasterCard Worldwide і таким чином відмовляється від іншої відомої — Visa International. Звісно, це було дивиною і для експертів, і для пересічних клієнтів банку, які мали зарплатні, пенсійні й інші картки у Брокбізнесбанку. Перший заступник голови правління установи Петро Пекур повідомив, що повний перехід на продукти MasterCard дасть можливість активно брати участь в інноваційних проектах платіжної системи і впроваджувати нові високотехнологічні продукти й послуги.