Науково-дослідним інститутом праці і зайнятості населення Мінсоцполітики та НАН України на замовлення міністерства у 2011 році виконувалась робота з удосконалення оплати праці працівників окремих галузей бюджетної сфери, яка продовжується інститутом і тепер. У межах затвердженої тематики робіт розроблено проект Методики зарахування посад працівників бюджетної сфери до певних розрядів Єдиної тарифної сітки, застосування якої передбачено розпорядженням Кабінету Міністрів від 09.06.2011 р. № 551–р «Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції удосконалення оплати праці працівників бюджетної сфери» при розробці нових умов оплати праці працівників бюджетної сфери. Кореспондент «Урядового кур’єра» звернулася до заступника директора з наукової роботи НДІ праці і зайнятості населення Мінсоцполітики, академіка Академії економічних наук, заслуженого працівника соціальної сфери Миколи Шаповала з проханням висловити свою точку зору щодо необхідності реформування оплати праці в бюджетній сфері на основі  Єдиної тарифної сітки (ЄТС).  

Опівночі у вівторок у Донецьку почав обслуговувати пасажирів новий вокзальний комплекс. Зміни очевидні: загальна площа всіх приміщень зросла з 5 тисяч 800 до 21 тисячі 593 квадратних метрів, а пропускна спроможність «залізничних воріт» збільшилася з 15 до 35 тисяч пасажирів. Прикметно, що збудований ще майже 70 років тому один із символів міста двічі реконструювали, проте жодного разу так і не вдавалося збільшити його пропускну здатність.  

Ми звикли вирішувати питання не в міру їх накопичення, а коли припече. У цьому сенсі чималий перелік того, що вкрай потрібно зробити, виник у зв’язку з проведенням фінальної частини Євро-2012. Візьмемо, приміром,  дороги: ями в нас були й, схоже, в багатьох місцях залишаться і після великого футболу. Надто непідйомною у всеукраїнських реаліях виявилася  ця «біда». Звісно, головні магістралі  впорядкували, а через села  хіба хто поїде?

Тема безпритульних тварин менш затратна. Однак щоб  упоратися з нею, потрібні не лише кошти, а й голова на плечах.  У нашому випадку — продумана діяльність місцевої влади.

Майже два роки Юрій Вітомський як депутат Богунської районної ради у Житомирі, а насамперед батько двох дітей і голова батьківського комітету київської гімназії №315 та загальноосвітніх закладів Дарницького району Києва, переймається проблемою безпеки учнів в освітніх закладах під час навчально-виховного процесу, відшукуючи меценатів та спонсорів, які за власний рахунок погоджуються обладнати школи та дитячі садки сучасними реєстраційно-аналітичними системами безпеки. Для чого це і що вдалося зробити у цьому напрямку — наша розмова з ініціатором цієї справи.  

Останнім часом у засобах масової інформації багато пишуть і говорять про появу обдарованих «особливих» дітей, котрим часто приписують усілякі чудеса, цілительство важкохворих людей, паранормальні здібності тощо.  Проте тут важливо зрозуміти: хто є хто? Вундеркінди, індиго, гіперактивні діти, аутисти — хто вони і як зрозуміти, де  обдарованість, талант, а де захворювання, погане виховання? Якими є об’єктивні критерії оцінки обдарованості таких дітей чи стану їхнього здоров’я та поведінки? Як поводитися з ними суспільству в цілому й батькам, педагогам та одноліткам зокрема?  

Подивившись на свою платіжку за комунальні послуги, щоразу бачу заборгованість, хоча розраховуюся регулярно. До несплати мені зараховують дворічної давнини різницю між тоді чинними тарифами і незаконно підвищеними. І це попри те, що столичним органам місцевого самоуправління погрожував пальчиком і Антимонопольний комітет (ціни економічно не обгрунтовані, механізм нарахування непрозорий, виконавці послуг не визначені), і постійно бореться фракція «Удар» у міськраді, подаючи від імені киян позови до суду. Але віз і нині там: тарифи залишилися підвищеними, а тим, хто у проміжку між тимчасовим їх зростанням і пониженням платив по-старому, нарахували заборгованість.  

На розгляді у Верховній Раді перебуває законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про здійснення державних закупівель» щодо впровадження процедури електронний реверсивний аукціон» (№8633, прийнятий у першому читанні). Автор документа народний депутат Ірина Горіна обгрунтовує актуальність його прийняття потребою переходу на сучасні інформаційні технології й розробки у сфері здійснення держзакупівель на зразок тих, що діють у країнах Західної Європи, США, Канаді, Росії. Завдяки їй значно підвищується рівень конкурентності (на 5—10% збільшується кількість фірм-учасників). Крім того, економиться до 20% від загальної суми замовлень бюджетних коштів. У США електронна система торгів функціонує з 1998 року і була започаткована для закупівлі озброєння, предметів матеріально-технічного забезпечення військ. Як наслідок, її поширили й на інші сфери, адже  адміністративні витрати були скорочені у країні від $400 до $4 при закупівлі продукції на суму приблизно $1 тис. У Великобританії, Швеції, Голландії, Фінляндії такі системи запроваджено кілька років тому.  

У радянські часи служба побутових послуг вважалася однією з провідних і до неї було особливе ставлення. Пригадується кумедна сценка за участі відомих Тарапуньки і Штепселя, побудована на звукописі української та російської мов. Штепсель, з притаманною йому в’їдливістю, допитувався в свого товариша про роль у суспільстві «службы быта». Тарапунька, уважно вислухавши запитання, відповідав чітко і простодушно: «А що? Ця служба — бита та ще й як бита. Перепадає їй і в хвіст, і в гриву».

А таки справді, побутовикам діставалося на горіхи. То пальто перефарбують так, що замовник хапався за голову, то телевізор полагодять з гарантією тиждень замість року, то з кількох старих годинників примудрялися збирати один так званий новий і переконували власника в його надійності… Хоча разом з тим усі визнавали: мережа побутового обслуговування виконувала свою важливу соціальну місію. Ще чверть століття тому рідко яке село обходилося без мінімального набору послуг, а саме — перукаря, ремонту телевізорів та радіотехніки, взуття, пошиття одягу тощо. 

Фестиваль «Цвіт вишиванки» Тернопіль скликав уже вп’яте. Цього разу понад 150 майстрів народної творчості приїхали з 12 областей та зі столиці.

Євген Філь, голова правління обласного благодійного фонду «Цвіт вишиванки», каже, що Тернопіль для проведення цього фестивалю вибрали невипадково. Адже це місто є центром краю, що об’єднує різні етнографічні групи українського народу: Галичини, Волині та Поділля. А ще Тернопільщина славиться на весь світ борщівською вишивкою. І такий факт. За  словами заступника голови облдержадміністрації Юрія Желіховського, це один з небагатьох масових заходів, у якому всі гілки обласної влади знаходять цілковите порозуміння.

Колеги інколи по-доброму «приколюються», називаючи мене «дитиною мегаполіса». Водночас натякаючи, що комфортно почуваюся тільки тоді, коли з крана за першим рухом руки біжить холодна чи гаряча вода, а приготування їжі зводиться до розігрівання її у мікрохвильовці. І, ніде правди діти, напевно, вони не помиляються.