Того дня, коли я мав зустрітися із генеральним директором — художнім керівником театру, народним артистом України, Героєм України Михайлом Резніковичем, у Російській драмі йшла вистава «Джульєтта та Ромео». Шекспір цікавий глядачам будь-якого віку за будь-яких часів, тож зупинився на кілька хвилин біля театральної афіші. Прізвище Кирила Ніколаєва в ролі Ромео було мені не знайоме.

«Антикорупційні» альтфатери (сміттєві баки) не раз ставали у Чернівцях улюбленою зброєю боротьби громадських організацій із чиновниками і посадовцями. Збурені активісти виставляли їх перед облдержадміністрацією й обласним управлінням МВС. Щоправда, лише для антуражу. Але якось натовп таки кинув у контейнер і прокотив центральною вулицею одіозного керівника одного з лікувальних закладів міста. Опинився він там не випадково. Трудовий колектив і пацієнти неодноразово звинувачували його у хабарництві й розпалюванні конфліктів. 

Часто доводилося чути нарікання, що наші військовослужбовці недостатньо забезпечені харчами й амуніцією, особливо в нинішніх умовах. Про це заговорили і в Міністерстві оборони, щоправда вже тепер, коли ситуація почала поліпшуватися. Провал у речовому забезпеченні армії був відомий усім військовим високопосадовцям, які зауважували, що коштів лише 49% потреби, а кількість солдатів стрімко зростає, тому швидко це зробити не можливо. Однак виявилося, що фінансування закладали і на абсолютно не потрібні речі. 

Попри те, що на посту Президента Петро Порошенко офіційно перебуває із 7 червня, річницю його керування країною суспільство відраховує від дня перемоги на виборах — 25 травня. Підсумки роботи глава держави підбив днями в ході інтерв’ю, організованого для представників вітчизняних телеканалів. 

Перший місяць літа — пора сінокосів. Завдяки квітневим і травневим дощам луки цього року розкошують. А чи буде врожайною хліборобська нива, значною мірою залежить від того, як складуться погодні умови у червні. Червень урожай замовляє, стверджує народна мудрість. 

Із настанням весни, коли з усіх боків повиповзали купи сміття, раніше прикриті снігом, знову загострюється питання, що робити із твердими побутовими відходами. У Закарпатській області, попри багаторічні розмови, не звели ще жодного сміттєпереробного заводу. Обмежуються складуванням і в кращому разі сортуванням сміття. Іншими словами, є тактика, нема стратегії. 

Відомо, що творець перших космічних ракет Сергій Корольов та двигунів до них Валентин Глушко — українці. Та мало хто знає, що місце для спорудження Науково-дослідного випробувального полігона №5, якому судилося стати Байконуром, обрав начальник аналогічного об’єкта Капустин Яр Василь Вознюк — уродженець Гайсина. 

У такий непростий для країни час кожне підприємство має  ідентифікувати себе в цьому світі, визначитися, що і як робити заради майбутнього. Про це сьогоднішня розмова з головою наглядової ради ПрАТ «СНВО «Імпульс» Володимиром Єлiсєєвим. 

Пригадую, коли вчився у третьому класі, одного дня до нашого сільського клубу приїхали якісь люди з району. Сусідка тоді сказала моїй матері, що вони набирають учнів до музичної школи. Я мріяв навчитися грати на піаніно ще змалечку, але, зваживши на фінансові можливості матері (окрім мене, вона сама виховувала ще моїх брата і сестру), вирішив проситися до класу баяна — інструмент дешевший. Але то було лише моє рішення. Не сказавши нічого матері, я побіг до сільського клубу. Знайомство із районними гостями закінчилося для мене прийняттям до музичної школи. 

Якби я вмів добре малювати, то проілюстрував би те, про що розповідатиму, так. Під час циркової вистави публіка не дуже уважно спостерігає за номером, хоч дійство розгортається майже під куполом. Точніше, між балкончиками з написами «Державне мовлення» і розташованим трохи вище «Суспільне мовлення». Старт і фініш з’єднані тросом, яким рухається канатоходець. Підтримувати рівновагу йому має допомагати жердина, але на одному її кінці велика валіза з яскравою позначкою «Місія», а на другому — з ресурсами, тільки менша і легша, судячи з того, як важко йому втримати рівновагу і не завалитися у бік «Місії». Номер виконують без сітки для страховки. Крім того, циркач не має і рятувальної мотузки, яка б не дала йому покалічитися в разі втрати рівноваги і падіння. Та це ще не все! Знизу фігуру артиста освітлюють промені, мерехтіння яких заважає побачити, куди ж йому ставити ногу, роблячи черговий крок.