День захисника України щиро й органічно входить у наше сьогодення. Авторитет армії зростає. Підтримка наших військових урядом і народом також. Лише за останній рік армії приділено стільки уваги і, зважте, поваги, що і військові, й цивільні зауважують на видимому зростанні потенціалу Збройних сил. 

У Центральному спортивному комплексі Збройних сил України Верховному Головнокомандувачу, Президентові Петру Порошенку показували проекти гуртожитків для військовослужбовців. Огляд модернізованого матеріально-технічного забезпечення ЗСУ наштовхнув главу держави на таку думку: «Коли я служив в армії, в казармах не могли навіть мріяти, що коли-небудь військовослужбовець матиме подібні умови. Для військовослужбовця-контрактника забезпечуватимуть абсолютно нову якість умов проживання, передбачену стандартами НАТО». 

Коли цього тижня Україну відвідував міністр зовнішньої економіки і закордонних справ Угорщини Петер Сіярто, він проігнорував зустріч з колегою Павлом Клімкіним, мотивуючи це образою з приводу мовної статті нашого Закону «Про освіту». Натомість іноземний дипломат поспілкувався з угорською громадою Закарпатської області й гордо відбув на батьківщину. 

Цього літа учасники одного з найбільших авіасалонів світу, який традиційно відбувався у французькому містечку Ле Бурже, влаштували овації екіпажу Ан-132Д. За чотири хвилини випробувачі показали широкі можливості літака в небі. Його захопливі піруети під час демонстраційного польоту — немов несподівані повороти долі командира його екіпажу Віктора Гончарова.

Льотна кар’єра Віктора Володимировича складалася нетипово. Закінчив інститут, але прагнення стати льотчиком привело до льотного училища (більшість починають з училища, а потім ідуть в інститут). Коли на Київському авіазаводі (у той час КіАПО) льотних вакансій не виявилося, він, маючи два дипломи, влаштувався... вантажником. Через півроку перевівся в 29-й цех авіатехніком. 

Село Бишки Козівського району на Тернопіллі називають столицею воюючої України 1943—1945 років. Одначе цю яскраву сторінку національно-визвольного руху лише розгортають для широкого загалу. До 75-річчя створення УПА тут організували святкування. Упродовж двох днів тривали різноманітні заходи: від молебню, наукової конференції, освячення меморіальної дошки та криївки, тематичного концерту, виставок до історичної реконструкції бою упівців з підрозділами військ НКВС, висаджування саду, функціонування молодіжно-вишкільного табору. 

Це високохудожнє дійство в райцентрі Кролевець бере початок із середини 1990-х. Його головним героєм став рушник — вишитий червоними нитками, розмаїтий візерунками і фігурами, світлий і сонячний, він став символом невмирущого духовного коріння українців, їхньої щедрої й доброї душі. 

Не всі з тих, хто донедавна вірою і правдою захищав Україну на сході, знають про свої права і можливості в мирному житті. Багато співвітчизників цікавиться, на що їм розраховувати, куди йти із запитаннями, щоб отримати кваліфіковану відповідь. «УК» звернувся до першого заступника голови Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників АТО Ігоря Мальцева із запитаннями, які стосуються роботи служби, спрямованої на допомогу атовцям. 

Кривавий злочин асвабадітєлєй

Український Вашингтон

Занадто чесна книжка 

Захід у межах обласної програми національно-патріотичного виховання ініціював і провів за підтримки департаменту освіти і науки Полтавської обл держадміністрації Полтавський обласний центр туризму і краєзнавства учнівської молоді. А відбулося дійство у селі Головач на базі обласного дитячого оздоровчого центру «Маяк». 

«Гусінь повзала по тротуарах навіть на Хрещатику. Вітер здував у купи висохлі пелюстки. Травневі жуки і метелики залітали у вагони трамваїв. По ночах у палісадниках співали солов’ї. Тополиний пух, як чорноморська піна, накочувався прибоєм на панелі. По краях бруківок жовтіли кульбабки».