Уряд і Верховна Рада зробили усе, аби вчасно розпочати опалювальний сезон. На цьому наголосив віце-прем’єр-міністр — міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Геннадій Зубко. За його словами, нині підприємства теплоенергетики працюють в одних нормативних і законодавчих умовах, але мають різні результати. Як відбувся перехід на «зимовий комунальний режим» в областях України, дізнавалися журналісти «Урядового кур’єра». 

Напередодні поїздки до міста Обухова Київської області зайшов на сайти головних українських телекомпаній, щоб подивитися, коли востаннє в їхніх інформаційних випусках ішлося про роботу сільськогосподарських підприємств. Часу витратив багато, але репортажів про хліборобів чи тваринників так і не знайшов. Зате надивився по саме, як кажуть, «не хочу» відеоматеріалів про криваві шляхово-транспортні пригоди, вбивць, гвалтівників, різних збоченців, шахраїв та іншу нечисть. Склалося враження, що в ті дні, коли про них розповідали провідні українські телеканали, в нашій країні, крім негативних подій, більше нічого не відбувалося. 

Леся і Сергій Гармаші разом уже майже тридцять років. Свого часу навчалися разом, мешкали в одному гуртожитку. Коли настав час ставати на самостійний шлях, вирішили, що бути їм однією сім’єю. Тим більше, що й погляди на життя у них багато в чому схожі. Відгуляли весілля. Через рік родина Гармашів уже складалася із трьох осіб. Услід за первістком Сергійком народився Олег. Сім’я особливих статків не мала. Сергій працював водієм у церковній громаді. За службовим обов’язком йому не раз доводилося бувати в черкаських дитячих будинках. Спостерігав, як малеча чекає на батьків. У душу запали йому дитячі очі, сповнені надії. Він навіть спати вночі перестав. Усе вчувалося йому оте дитяче запитання: «А ти ще прийдеш?» 

Нині стає очевидно, що експорт сталі, виплавленої завдяки використанню імпортного газу чи, у кращому разі, дорогого за собівартістю, а тому дотаційного вугілля, — не найкращий метод заробітку вкрай потрібної Україні валюти. І якщо економічна доцільність такого бізнесу, який дедалі частіше пов’язують із фактичним фінансуванням так званих ДНР/ЛНР, викликає об∂рунтовані сумніви, то екологічна шкода металургійних виробництв беззаперечна. 

Дзвінок стаціонарного телефону розбудив мене о 9-й ранку, в суботу.

— Доброго ранку, ми вас не розбудили? (турботлива дівчина з трубки говорила до мене російською). А чи знаєте ви, що нині в місті триває акція з утеплення квартир? І тільки сьогодні протягом дня вона проходитиме у вашому будинку. До вашої квартири № такий-то може завітати майстер з обслуговування металопластикових вікон і дверей. Він абсолютно безплатно покаже, як правильно утеплити їх на зиму. Ви ж чули, що ця зима в Україні буде найхолоднішою за останні 30 років! Майстер також може зробити необхідні ремонт і профілактику-у-у!!! — дівочий голос аж завібрував від радості. — У вас же є такі вікна? То на котру годину прислати до вас гарного хлопця? 

Попри агресивну антиукраїнську політику замовників і виконавців проекту самопроголошеної так званої ДНР, на тимчасово окупованих територіях Донеччини не заборонили українську мову. Бо навіть ті обмежені персони, які прибігли з автоматами до влади, розуміють: робити таке на споконвічній українській землі — все одно, що накласти табу на сонце, дужий вітер зі степу чи моря. Отож після очевидної наруги над державною мовою та її носіями у трагічному для регіону 2014-му лідери «республіки» згодом великодушно повідомили про двомовність, яка тут існуватиме.

Донеччани добре знають, що це означає: навіть раніше у Донецьку двомовність нагадувала право вовка і зайця вполювати один одного. Нині ж і поготів. За останні два роки окупанти не без зловтіхи ліквідували чимало з того, що було зроблено тут для розвитку і становлення державної мови. І нині, свідчать жителі тимчасово окупованих територій краю, на жаль, ідеться про панування  скрізь і всюди однієї мови — російської та існування жалюгідних залишків іншої. Зрозуміло, української.       

Хтось гарно сказав, що Господь дарує дитині дві ручки, аби однією триматися за тата, а іншою за маму. Але в житті трапляється так, що при живих батьках дитина росте сиротою чи напівсиротою.

Їзда на велосипеді, збирання лікарських рослин,  знання про те, чому агрус найкраще рвати рано-вранці, як правильно вибирати кукурудзу, як приготувати домашні льодяники і   багатьох практичних житейських навичок навчив мене татко, а ще подарував безмежну любов за земного життя. По-людськи співчуваю тим дітям, кому такого щастя не випало. І розумію тих батьків, яким довелося самотужки, без матерів, виховувати дітей. 

«Децентралізація приносить кращі результати та ефективність» (DOBRE). Програма з такою назвою набула офіційного статусу в стінах Національного центру ділового та культурного співробітництва «Український дім». Під час цього заходу Агентство США з міжнародного розвитку оголосило перші 25 громад із Дніпропетровської, Івано-Франківської, Кіровоградської, Миколаївської, Тернопільської, Харківської, Херсонської областей, яких залучено до нової програми USAID DOBRE.

На цю програму покладають великі надії. Передовсім вона має допомогти громадам поліпшити якість державних послуг, розширити можливості для участі людей у розвитку громад, досягти пожвавлення місцевої економіки, сприяти боротьбі з корупцією. 

Цими днями Україна приєднується до світової спільноти у відзначенні 71-ї річниці заснування Організації Об’єднаних Націй. Як одна з держав-засновниць ООН, що у 1945 році на конференції в Сан-Франциско очолювала розроблення Цілей і Принципів Статуту ООН, наша країна користується цією нагодою для підтвердження відданості принципам сучасного світоустрою, закладеним у положення Статуту ООН. Зокрема розвитку дружніх і добросусідських відносин між націями на основі верховенства міжнародного права, суверенної рівності держав, утримання в міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування проти територіальної цілісності чи політичної незалежності будь-якої держави, мирного врегулювання міжнародних спорів. 

Українці прагнуть залишатися у рідній країні. Однак змушені заробляти на краще життя за кордоном. Про це свідчать результати  дослідження міграційних настроїв, проведеного  соціологічною групою «Рейтинг» на замовлення Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування 16—22 вересня 2016 року. 

Отож, згідно з опитуванням, майже  40% українців хотіли б знайти роботу за кордоном, проте лише  30% розглядають можливість змінити  країну проживання. Цифри на перший погляд вражають. То хто ці люди? Переважно хочуть емігрувати і шукати роботу за кордоном жителі західних регіонів України, молоді або ж середнього  віку чоловіки, радше з вищою освітою і забезпечені, зазначив на презентації дослідження в Укрінформі керівник соціологічної групи  Олексій Антипович.