Ці дні оповиті сумом для кожного свідомого українця. Другі роковини розстрілу учасників Революції гідності змушують вкотре переосмислити ті трагічні події, роль простих людей у спробі змінити своє життя та життя країни на краще. 

Під час цьогорічної вступної кампанії державне замовлення для університетів формуватиметься по-новому. «Важливо, що міністерство вже не буде здійснювати ручного розподілу місць державного замовлення для вищих навчальних закладів, — заявила вчора під час брифінгу в Будинку уряду перший заступник міністра освіти і науки Інна Совсун. — Ми змінюємо цю систему. Адже щороку кожен університет прагне отримати якомога більше бюджетних місць, тож при їхньому розподілі часто були задіяні лобістські інтереси. Цього року університети, з огляду на торішню кількість бюджетних місць, можуть самі встановлювати до 20% (максимум 25%) держзамовлення за окремою спеціальністю. Причому кількість місць за окремою спеціальністю буде зафіксована Кабміном — приблизно в квітні». 

Поки поліцейські затримували на дорогах порушників-скандалістів, відео з якими згодом з’являлося в інтернеті, народ їм аплодував. Але після погоні в столиці, яка закінчилася загибеллю людини, усе відразу змінилося. Суспільство розділилося на затятих прихильників дій поліції і не менш затятих супротивників щодо питання правомірності стрільби. Одні впевнені, що інакше лихачів не зупиниш, інші категорично засуджують правоохоронців. 

Шістдесятники зробили великий внесок не тільки у другу хвилю українського відродження — виступили проти русифікації в культурній політиці, відмовилися від канонів соціалістичного реалізму. По суті, в тоталітарній державі вони заявили про людську гідність. Осмислення реальності в координатах пріоритетів людини стало первинним, що не вкладалося в совєтську ідеологію. На вільнодумство художників влада відповіла «бульдозерними» заходами, цькуванням у пресі, найрадикальнішим — примусовим лікуванням у психлікарнях. Але процес уже тривав. Пік хвилі арештів припав на 1972 рік. Кульмінацією репресій проти художників стало провокаційне вбивство Алли Горської. 

Їхнє завдання — дістатися святая святих людського організму — серця. Рівно о восьмій ранку до Центру дитячої кардіології та кардіохірургії заходять його директор професор Ілля Ємець та двоє його колег зі Швейцарії: кардіохірург Пауль Фогт та інтервенційний кардіолог П’єр Левіс. Вже понад рік ці видатні лікарі приїжджають у центр консультувати та оперувати пацієнтів. 

Парламентська асамблея Ради Європи готує доповідь «Корупція в системі управління: загроза для інституційної ефективності та прогресу». Її автором призначено депутата ПАРЄ від Італії Мішеля Ніколетті. Кілька тижнів тому він побував в Україні, щоб зібрати інформацію та факти, які ляжуть в основу доповіді. Про свої враження від спілкування з урядовцями й громадськими активістами в Україні, а також про досвід Італії у тривалому протистоянні з мафією він розповів кореспондентові «УК» у Страсбурзі під час сесії ПАРЄ. 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

Сором пік душу

Від культу особи — до приватизованих партій

«Будь безстрашним, мій Алгадаю!» 

Не могла не зачепити за живе недавня розповідь жительки одного з населених пунктів у «сірій» зоні. Коли перед Новим роком жінка почала натякати дітям про подарунки, які має принести Дід Мороз, молодша донька вигукнула: «Нехай краще зробить так, щоб у нас вода завжди-завжди була!» «Нічого собі бажаннячко! — саркастично вигукнув її старший брат. — Ти ще скажи, нехай «броневодогін» проведуть до нашого селища!» А тут саме нагодився в гості сусідський хлопчик, і вони разом влаштували своєрідну «гру в слова» на важливу тему. 

Написані в середині минулого століття «Чорнобривці» Володимира Верменича на слова Миколи Сингаївського одразу стали народною піснею. І з плином часу вона не втрачає популярності: переспівується різними голосами й інтонаціями, під різним аранжуванням професійними співаками, учасниками конкурсів і тими, хто просто зібрався компанією. 

Перша частина протистояння в 1/16 фіналу Ліги Європи між футболістами донецького «Шахтаря» та «Шальке-04» з Гельзенкірхена переможця не визначила. Натомість з’явилося чимало інформації для роздумів. Оновлена команда Мірчі Луческу виявилася найбільш українською, принаймні у єврокубкових зустрічах, за весь час його перебування біля керма.