Якщо в родині сталася біда і дитина залишилася без батьків, вона зазвичай отримує статус сироти й потрапляє до державної установи — інтернату, будинку дитини, притулку тощо. Та повірте, не все так сумно, адже осиротілий малюк має право на виховання в родині. І якщо знайдуться добрі люди — усиновителі чи прийомні батьки, він врешті знову всміхатиметься і міцно триматиметься за руки нових тата й мами.
Але бувають випадки, коли служби у справах дітей, міліція та соціальний працівник не бачать іншого виходу, як забрати сина чи дочку із сім’ї, де є батьки, котрі про дитину не дбають.

Є  актори, яких впізнаєш передусім за їхнім голосом. Володимир Ніколаєнко, актор Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка, працює і на кону, й поза його межами: зокрема біля мікрофона, озвучуючи кіно і мультфільми, начитуючи невеличкі монологи для радіопрограми «Від суботи до суботи».
Спеціально для «УК» відомий франківець розповів про шляхи, якими йшов до акторської справи, і тих, хто скеровував його на них.
 

—Не забудьте: код у моєму під’їзді 459: 45-й рік, 9 Травня, —  розшифрувала Дарія Емануїлівна. В гостях у цієї милої жінки-фронтовички, ветерана споживчої кооперації області побувала не вперше. Бо, немов магнітом, притягують її надзвичайно позитивна енергетика і якась особлива життєдайна сила. Вдуматися тільки: пройти фронтовою медсестрою дві війни — фінську та Велику Вітчизняну, відбудувати повоєнне Рівне, відпрацювати кілька десятиліть у кооперації, виростити сина, діждатися онуків та правнуків, пережити втрату чоловіка і… не зігнутися під вагою всіх оцих життєвих перипетій.  

Як і в кожному місті, в Дніпропетровську є вулиці, названі на честь видатних людей, в тому числі й героїв Великої Вітчизняної війни. Городяни звикли до цих назв, та, на жаль, не всі знають про подвиги і долі тих, хто заслуговує, щоб про них пам’ятали.
Іменем Павла Гусенка названі і вулиця, і студентська поліклініка. Але не всі, особливо нинішні студенти знають, що наш  земляк, Герой Радянського Союзу був командиром ескадрильї бомбардувальників, здійснив майже 200 бойових вильотів, звільняв від фашистів Дніпропетровськ і Харків і героїчно загинув 20 вересня 1944 року поблизу польського міста Прешов. 

Водій увімкнув радіо на повну силу, і маршрутка зірвалася з місця.

— «Золотые купола на груди наколоты»… — заволав співак і ми, пасажири, негайно засумували. Шлях від столичної площі Космонавтів до площі Толстого наче й не дуже довгий, проте останнім часом через затори на дорогах триває замість 20 хвилин майже годину. Й увесь цей час доведеться слухати про «золоті куполи»? До того ж,  нещодавно на цьому маршруті замість традиційного «Богдана» пустили величезний автобус, і він, не поспішаючи, пливе вулицями міста, наче корабель пустелі, впускаючи і випускаючи пасажирів тільки через передні двері.

Гвардії рядовий Євтушенко служив у 10-й повітряно-десантній дивізії Радянської армії, пропав безвісти 14 жовтня 1943 року. Але члени історично-пошукової організації «Пошук-Дніпро» з’ясували, що солдат загинув у бою під селом Дніпровокам’янка Дніпропетровської області. Саме там торік пошуковці знайшли останки радянського артилериста, частини його амуніції і зброї. 

Віктор Янукович оглянув музейну експозицію та поспілкувався з ветеранами. Звертаючись до них, глава держави наголосив на важливості використання досвіду у вихованні молоді. «Неоціненний досвід наших шановних ветеранів, їхній незламний дух та високі моральні цінності, загартовані в жорстоких боях, повинні стати надійним фундаментом для виховання підростаючого покоління», — сказав Президент. На його переконання, саме нерозривний зв’язок поколінь є запорукою повноцінного і стабільного розвитку Української держави та її майбутнього.

Приглушене освітлення, квадратне полотно екрана, на якому знову й знову спливають кадри фронтової кінохроніки, воєнні пісні та марші — такою атмосферою вчора зустрічав ветеранів Клуб Кабінету Міністрів. За круглим столом розмістилися не лише ті, хто здобував славу на полях Великої Вітчизняної. Думками і враженнями жваво обмінювалися ветерани радянської епохи різних поколінь і часів незалежності, зокрема воїни-інтернаціоналісти й учасники миротворчих операцій. Адже всі вони вважають День Перемоги особистим святом. 

Що далі в історію відходять роки Великої Вітчизняної війни, то повніше і яскравіше проявляється велич героїчного подвигу фронтового покоління, яке отримало всесвітньо-історичну Перемогу над фашизмом. Ми завжди будемо в неоплатному боргу перед ветеранами війни, учасниками бойових дій, дітьми війни. Усі вони повинні відчувати, що їх пам’ятають, шанують, схиляються перед їхнім Великим Подвигом.
З особливою відповідальністю завжди ставляться фахівці Урядового контактного центру до запитів цих людей. 

Наприкінці минулого століття людство зрештою зрозуміло, що вирішальною силою на планеті стає не матеріальне виробництво, а знання, і зокрема їхнє поширення в електронному вимірі — без меж і кордонів.

Завдяки інтернет-ресурсам кардинально змінюється і державне управління: стираються бар’єри між людиною та владою, ухвалюються прозорі рішення, посилюється боротьба з корупцією, поширюється найкращий досвід.