— Вам потрібно здати водомір на перевірку, — заявила мені з віконця співробітниця водоканалу, виписуючи нову книжку.

— Як це робиться?

— Зніміть водомір і принесіть з паспортом на перевірку. Але спочатку зателефонуйте нам, попередьте про зняття і після перевірки слід прийти, подати заявку на опломбування.

— І хто мені це все зробить?

— Невже у вас нема кому зняти водомір? Перекрийте воду і відкрутіть його. Або покличте слюсаря з ЖЕКу. Ось тут у книжці я вам усе написала. 

Відповідно до підпункту “в” пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України Кабінет Міністрів України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Затвердити перелік медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків, що додається.

2. Ця постанова набирає чинності з 1 липня 2014 року. 

Це чудовий день. Мабуть найважливіший день для моєї країни після дня проголошення Незалежності. Цей момент важливий для історії, для майбутнього. Він показує наскільки може все змінитися за короткий період часу.
Я підпишу Угоду про Асоціацію, використовуючи кулькову ручку, на якій написано «Асоціація Україна - ЄС, Вільнюс 29 листопада 2013 року». Тоді це не відбулося, але кулькова ручка залишилася. Ми бачимо, що вона демонструє, що історичні події не відворотні.
Документ, який ми будемо підписувати сьогодні - це не лише політичний та економічний документ. Це символ долі і прагнень, які не можна зруйнувати, для людей, які пожертвували своїм життям та здоров’ям для того, щоб це відбулося. І це найсильніше нагадування того, що люди мають прагнути жити краще.

Україна підписала Угоду про асоціацію та Заключний акт з Європейським Союзом. Підпис під документом поставив Президент України Петро Порошенко. Про це повідомляє сайт глави держави.

Церемонія відбулася у будівлі Ради Європейського Союзу у Брюсселі о 10 годині за місцевим часом.

З української сторони на церемонії також були присутні Міністр закордонних справ Павло Клімкін, Перший помічник Президента Юрій Оніщенко, заступник Глави Адміністрації Президента України Валерій Чалий, представник України при Європейському Союзі Костянтин Єлісєєв. 

Що таке Конституція для кожного з нас? На перший погляд, просте запитання. Аж ні. Гадаю, кожен дасть свою об∂рунтовану відповідь. Політики розкажуть про внесок у творення Основного Закону країни. Науковці зосередяться на тлумаченні та історичних паралелях. Відповіді пересічних громадян теж будуть різними. Вони не збігатимуться, приміром, у тих, хто має роботу, і безробітних. Отож Конституція — справді Основний Закон, який вбирає в себе і визначає життя держави та її громадян. Вона — дороговказ, який водночас наділяє нас обов’язками і правами. При цьому передбачається: якщо дотримуватись їх, усе в нас буде добре. На це й сподівались, коли 28 червня 1996 року ухвалили нинішню Конституцію. Пам’ятаєте, скільки було ейфорії після цього. Не один місяць з високих трибун лунало радісне: «Нашу Конституцію визнано однією з кращих у Європі!»  

Приїзд українського Президента до Страсбурга на сесію ПАРЄ став його першим закордонним візитом. На думку Президента ПАРЄ Анн Брассер, це стало промовистим символом того, що нова українська влада шанує і дотримується європейських цінностей та демократичних стандартів Ради Європи.

Петра Порошенка чекали з нетерпінням. У холі Ради Європи зібралися представники української діаспори, депутати ПАРЄ, працівники Ради Європи. Попри надзвичайно щільний графік (у Страсбурзі Президент перебував близько чотирьох годин), Петро Порошенко зупинився, щоб поспілкуватися із співвітчизниками. Українці вітали Президента Державним гімном.

Попри рясний дощ за вікном, у стінах Клубу Кабінету Міністрів панувала доволі дружня й тепла атмосфера. На появу глави уряду Арсенія Яценюка чемпіони та призери Олімпійських ігор і чемпіони світу та Європи чекали з чверть години. Цей проміжок часу для «показової сили країни» став своєрідним тренуванням перед виходом до трибуни, біля якої вони отримували з рук Прем’єра цінні подарунки, квіти й усну подяку.

Нагороджувати атлетів за кращі досягнення у сезоні 2013-2014 років допомагали міністр молоді та спорту Дмитро Булатов і президент Національного олімпійського комітету Сергій Бубка. Старт заходу дав керівник спортивного відомства, оголосивши початок неофіційного спілкування між спортсменами та керівництвом держави.

Цій темі останнім часом присвячено чимало публікацій. Їх квінтесенція — скандал, який спалахнув навколо продажу двох невеликих  пакетів акцій публічного акціонерного товариства «Сумихімпром».  За пакети обсягом 2,242 відсотка та 5 відсотків акцій Фонд держмайна України встановив початкову ціну відповідно 9, 746 мільйона  та 21,734 мільйона гривень. За логікою аукціонних торгів,  якщо в них беруть участь кілька претендентів, то ціна пакетів значно зростає, а отже, і державний бюджет одержує більше коштів, що в нинішні часи аж ніяк не зайве. І саме цим, мабуть, мали б керуватися чиновники ФДМУ, якщо вони справді дбають про інтереси держави. Проте у випадку з продажем пакетів акцій Сумихімпрому використано практику, яку не перший рік застосовують в Україні. Тобто коли під надуманим приводом відсікають інших претендентів, залишаючи одного. Як наслідок, він і купує акції за мінімальною ціною, що аж ніяк не сприяє наповненню держбюджету.  

Цього року зазвичай помпезні урочистості з нагоди чергового випуску студентів Київського національного медичного університету ім. О. О. Богомольця у столичному Палаці «Україна» навіть не розглядали. І тому чимало причин. Кілька з них одразу на початку нашої розмови виокремила новий ректор член-кореспондент Національної академії медичних наук України Катерина АМОСОВА.  

«А чому ти ще не поїхала звідси?» — такою фразою привітала мене колишня колега під час несподіваної зустрічі в супермаркеті.

Справді, ми частіше тепер вдивляємося в обличчя сусідів, друзів і знайомих із цим німим запитанням. Уранці здається, що навіть трамваї розгублено озираються довкола, адже меншає людей, які чекають на них на зупинках.

На залізничному вокзалі — черги за квитками. Щоб їх купити, потрібно простояти кілька годин. Поспішають покинути небезпечний край не тільки луганчани, а й жителі області. Автобуси з Лисичанська, Сєверодонецька переповнені. Є люди, котрі бажають виїхати на будь-якому потязі, у будь-якому напрямку, аби подалі від території, де орудують терористи.