ВИСТАВА

Київська муніципальна українська академія танцю ім.Сержа Лифаря подарувала глядачам, які вщерть заповнили залу Національної опери України, справжнє  свято

Галина КОНЬКОВА,
кандидат мистецтвознавства

Програма вистави «Балетний всесвіт Сергія Прокоф’єва» (до 120-річчя від дня народження видатного композитора) дарувала неперевершені враження. Згадуючи кожен номер цієї своєрідної хореографічної історії на дві дії, навіть не можу визначитися: що з чотирьох частин було найцікавішим, найоригінальнішим?

Може, «Творіння»? Перша частина, постановка Олександра Нестерова «Скіфської сюїти» (лібрето О.Нестерова та А.Лягущенка), вражає, захоплює оригінальною лексикою хореографії, яку яскраво й майстерно відтворили виконавці. Загалом оригінальності й своєрідності тут не бракувало в усьому, буквально у кожній миттєвості того, що відбувалося на сцені. До речі, одна з таких миттєвостей — участь талановитого піаніста Миколи Дивіна, який заповнював «антракти» між хореографічною дією блискучим виконанням фортепіанних творів Сергія Прокоф’єва. Знайома з дитинства музика, яка супроводжувала моє життя і в музичному училищі, й у консерваторії, і в численних концертах, у цей вечір звучала по-новому, відкривала для слухача всесвіт видатного композитора.

Однією з кульмінацій вечора, безперечно, була ІІ частина «Рай» — фрагмент всесвітньо відомого балету «Ромео і Джульєтта». Сповнений не лише неабиякої майстерності, а й яскравої, радісної, щирої усмішки виконавців — Віталія Нетруненка (Ромео) та Анжеліки Авраменко (Джульєтта), цей дует полонив зал, глядачі якого віддячили юним майстрам шквалом оплесків, не відпускаючи їх зі сцени. Справжніми співавторами композитора стали і постановники цього вельми своєрідного номера — Жана-Крістофа — Майо (сценічна редакція Владислава Солдатенка).

Не менш цікавими були й ІІІ і ІV частини («Дитинство» і «Життя»). Вперше пощастило мені побачити таку оригінальну версію балету «Петрик та Вовк» Володимира Лук’янця (за мотивами хореографії Метью Харта, лібрето  В.Лук’янця та А.Лягущенка), яку майстерно (і здається, так легко, з надзвичайним відчуттям ансамблевості!) розгорнули на сцені всі виконавці, й зокрема головні герої — Микола Дульський (Петрик), Євген Даньков-Белянський (Вовк).

Фінал вечора (одноактний балет «Казка про Блазня, який усіх блазнів перехитрував») став четвертою кульмінацією. Комедійність ситуацій, безпосередньо та яскраво втілена усіма юними виконавцями та солістом — Віталієм Нетруненком (Блазень), викликали бурхливу реакцію вдячних глядачів.

Усе в цій виставі було непересічно талановитим — і виконання, і хореографія, і сценографія (Володимир Карашевський), робота талановитих художників-костюмерів Ольги Новікової та Вікторії Чижової. І, безперечно, в усьому відчувалася рука справжнього майстра — заслуженого діяча мистецтв України, професора, директора училища Андрія Лягущенка.