Хочеш змінити світ — почни із себе. За таким принципом діє дніпропетровський підприємець Дмитро Подопригора. І якщо відповідні служби не справляються зі знищенням карантинної шкідливої рослини, він вирішив їм допомогти. «Хочу викорінити цей бур’ян», — каже Дмитро.
 Минулого літа підприємець скупив у населення понад 15 тонн амброзії по 50 копійок за кілограм. (Виходить, майже 8 тисяч гривень. Плюс витрати на паливо та рекламу. 

Такого бачити ще не доводилося!.. Посередині п’ятиповерхівки рвана пройма обвалу рябить посіченими шпалерами, відкритими  дверима. Серванти на третьому і четвертому поверхах на вцілілих плитах перекриття непорушно стережуть залишки того, що було вітальнями. Заглядає у прірву  чавунний радіатор, що тепер може гріти хіба що атмосферу…
Нічний обвал, що дивом не забрав життя значно більшої кількості людей, докорінно змінив усе в тих, які цю біду пережили. Тривожно і мешканцям будинку, чиї квартири не постраждали. 

Цікаве це місто — Харків. Перша столиця. Для нашого брата-журналіста там завжди знайдеться щось особливе. Ми вже писали про тамтешні, так би мовити, «лакмусові» справи. Не «резонансні», але показові, як хімічні досліди з лакмусовим папірцем. Як ось ця детективна історія, про яку йтиметься далі.  
Її початок  губиться у славнозвісних дев’яностих. Це не банальний сюжет, коли «погані» кремезні хлопці одібрали завод у інших кремезних. Мова, скоріше, про «комірку папи Карло».

Дозволяти чи ні кататись дітям на атракціонах — питання, яке непокоїть більшість батьків. Адже всі пам’ятають про нещасні випадки, які час від часу трапляються. Так, півроку тому постраждало четверо дітей, що гойдались на каруселі, в якої відірвався трос. Загалом з 2005 року на атракціонах в Україні постраждало 27 людей, із яких семеро загинуло. Тож підстави для хвилювання є. Наскільки безпечні ці розваги сьогодні та як обрати нормальні гойдалки, з’ясовував «Урядовий кур’єр».  
За роботою атракціонів в Україні стежить Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України.

Нещодавно в інтерв’ю Першому національному  Голова Верховної Ради Володимир Литвин зазначив, що якби не було мовного питання, яке розводить, поляризує і  розколює суспільство, то перед виборами депутати придумали б інше…
Те, що спікер має рацію, як і те, що депутати, мабуть, не дуже переймаються інтересами своїх виборців, якнайкраще підтверджує  соціологічне опитування, проведене Центром Разумкова та фондом «Демократичні ініціативи».  

— Пані та панове! Повідомляємо вам, що ви в’їхали в прикордонну смугу Республіки Білорусь… Фото-  та відеозйомка можливі лише за наявності дозволу Держкомприкордонслужби Республіки Білорусь… — прикордонник, який зупинив наш автобус з управлінцями, спеціалістами і журналістами, був явно підготовлений до приїзду гостей з України. Тому вичекав ефектну паузу і продовжив: чи є в кого, пані і панове, дозвіл Держкомприкордонслужби Республіки Білорусь? Ні? Тоді прошу зачохлити ваші фотоапарати!  

У лічені місяці група осіб, основною метою яких є особисте збагачення та розширення сфер впливу, насильницьки монополізувала ринок оціночних послуг. Саме так заявили схвильовані представники великої когорти українських оцінювачів (які працюють як з нерухомим, так і рухомим майном громадян) 13 червня на великій прес-конференції.
Як зазначила заслужений оцінювач Українського товариства оцінювачів Людмила Туровська, нині лише 12 підприємств узурпували весь ринок. 

Ми вже звикли до того, що вичерпавши всі засоби боротьби з певними проблемами, люди — і поодинці, і цілими громадськими об’єднаннями, — звертаються зі своїми бідами до засобів масової інформації як до останньої  надії на справедливість та суспільного рефері в останній інстанції. Проте цього разу ситуація перевернулася з ніг на голову. На зустріч з власним кореспондентом «Урядового кур’єра» по телефону напросився заступник головного інженера, він же — начальник відділу охорони навколишнього середовища Харківського коксового заводу Сергій Єгоров, мотивуючи її необхідність передачею до газети скарги від колективу на природозахисну організацію «Екоцид»(?)! Після короткої розмови та призначення зустрічі подумала: все ж таки трапляється, що на стрільця звір і справді вибігає.  

 Уже звичним атрибутом повсякденного життя житомирян стали пересихаючі час від часу водопровідні крани. Причина цих незручностей не в обмеженості водних ресурсів, а у періодичному відключенні енергетиками за борги так званої третьої станції водопідйому, без роботи якої вода вище рівня двох нижніх поверхів у місті не піднімається. 

Коли нива вже достигла, збиральна техніка десь затримується в дорозі, а золоте збіжжя от-от посиплеться з колосків додолу, то навіть не спеціалістові зрозуміло: втрати добірного зерна будуть неминучими. Щось подібне трапляється і з найкращими ідеями, якщо вони не реалізуються, а роками вкриваються пилом у довгих шухлядах.
Протягом останнього десятиріччя багато хто зрозумів, що втілення найсміливіших планів розвитку слід розпочинати з визначення пріоритетних напрямків, тобто стратегій, і чимало вітчизняних громад, у прямому розумінні цього слова, сіли за парти.