Для чого подаватися світ за очі, шукати екзотику, перейматися, хоч і цікавою, але все-таки чужою нам історією? Побачити, дізнатися, вивчити, відкрити нове — можливо. Втім, озирніться навкруги, розплющте очі, копніть глибше або просто пригадайте давно забуте. І вам відкриється, ні, не Америка чи Атлантида, а історія свого рідного краю з його, повірте, не менш видатними пам’ятками історії та культури.
Все це лежить у нас під ногами. Тільки не у вигляді грошей, які великі комбінатори минулого й сьогодення вміють робити буквально з повітря (на гуманітарній сфері ж бо багато не заробиш). 

У малій архітектурній формі (МАФ), що біля метро Академмістечко, вже майже два місяці живе… МММ-клуб. Під час його відвідання на початку червня виявилася єдиною візитеркою. Саме тоді очільник МММ-2011 Сергій Мавроді оголосив про плани ввести обмеження на виплати грошей вкладникам після 15 червня, бо піраміда обвалилася, і створити нову піраміду МММ-2012, яка функціонуватиме паралельно зі старою.
Приємний хлопчина — працівник цього офісу на вигляд років дев’ятнадцяти не приховував: «МММ — це фінансова піраміда, яка існує за рахунок внесків нових вкладників».

У центрі Дніпропетровська серед білого дня (близько 13.40) у черговий раз, начебто, вибухнуло. І знову надзвичайна подія сталася у трамваї першого маршруту. Цього разу на перехресті центрального проспекту ім. Карла Маркса і вулиць Короленка та Московської — це неподалік від ЦУМу. Очевидці НП розповідали, що хтось кинув у салон трамвая або вибуховий пакет, або димову шашку. Як тільки заповнений людьми трамвай пішов на поворот, пасажири у першому вагоні почули легкий удар, потім побачили задимлення і сильне полум’я. Почалася паніка (що не дивно після подій 27 квітня, коли у центрі міста по ходу того ж першого трамвая пролунало чотири вибухи), водій одразу відкрив двері, і всі пасажири швидко вийшли з трамвая.   

Вітчизняна сфера послуг намагається змінитися на краще, принаймні під час Євро-2012.  Власники українських піцерій  зрозуміли: закордонний споживач — балуваний. Це до свого кур’єр може завітати через 2—3 години, привезти «задубілу» їжу та ще й бурчати: «Чому так далеко живете, самі винні, що мені довелося довго добиратися. Тож тепер ваш святий обов’язок дати мені чайові — за страждання!» А от американець або німець, не отримавши своє замовлення через 30 хвилин, нізащо не заплатить за прострочений товар.  

О 4 ночі, коли мешканці будинку, що був споруджений у 1971 році, спали, в одному з під’їздів стався обвал у вісьмох квартирах — з першого по п’ятий поверхи. Полетіли у прірву кухні та вітальні кімнати. Якби зачепило спальні, жертв було б набагато більше.
Рятувальники, які негайно прибули на місце надзвичайної події, переляканих людей із вцілілих кімнат знімали за допомогою пожежних драбин, адже покинути житло самостійно вони не мали можливості. 

Із Донбасу вийшло чимало великих господарників, досвідчених командирів промислового виробництва, організаторів народного господарства. Микола Федорович НІКОЛАЄВ був одним з них.  
Майбутній високопосадовець народився у шахтарському селищі Моспине Донецької губернії у сім’ї шахтаря. Його батько Федір Якович працював забійником на шахті №12, згодом на Моспинській брикетній фабриці. Микола у 1941 р. закінчив середню школу і майже одразу був мобілізований у Радянську армію. Потрапив до 383-ї шахтарської дивізії, був стрільцем 6-го запасного полку, в якому спочатку проходило навчання особового складу, а восени того ж року полк вступив у бойові дії.

Що б таке з’їсти, аби схуднути — це риторичне питання чи не щодня постає перед більшістю українських жінок. Особливо актуальне воно влітку. І якщо одні в гонитві за стрункою талією переглядають свій раціон і зменшують кількість спожитих калорій, то інші в Інтернеті та глянцевих журналах вишукують різноманітні дієти. При цьому навіть не замислюються, що «сівши» на неправильну дієту, можна добряче підірвати здоров’я. Адже найчастіше панянки вирішують скинути «зайве»  попередньо не порадившись з лікарем та не зробивши відповідних аналізів. Ось, наприклад, така популярна останнім часом ананасна дієта.  

У липні 2010-го в інтерв’ю «УК» голова Івано-Франківської облдержадміністрації Михайло Вишиванюк сказав: «У протипаводкових заходах маємо збудувати 75 ємностей для регулювання стоку води. 16 ГЕС спрямовуватимуть силу стихії служінню інтересам людини». А в березні 2012-го, побувавши з керівниками держуправління охорони навколишнього середовища та держекоінспекції у Верховинському районі, де планувалося збудувати сім таких станцій, він раптом заявив: «Ми дійшли висновку призупинити будівництво дериваційної міні-ГЕС на Черемоші. Може загинути цілий ряд риби, занесеної у Червону книгу… Та кількість електроенергії, що мала вироблятися на цій ГЕС, буде незначною, порівняно зі шкодою, яка може бути нанесена». Чому думка обласного очільника так кардинально змінилася?  

«Край садів і виноградників» — назва, яка закріпилася за Закарпаттям у середині минулого століття. У столиці краян звали «корчагінцями» неспроста: сулії-корчаги добротного вина допомагали їм вирішувати найскладніші питання. Статус виноробного регіон має ще й сьогодні. Але імідж зіпсований... Новітні часи змушують говорити про занепад колись провідної та прибуткової підгалузі, необхідність її відродження.  

Про це говорять давно. Що Україна, на жаль, дедалі більше відстає в науковому поступі. Що молоді вчені, ледь захистивши дисертації, здебільшого тікають за кордон у пошуках самореалізації та кращого заробітку. Але нечасто ці розмови трансформуються в дії, спрямовані на те, аби переломити небезпечну тенденцію: з 1997 року за обсягами наукової продукції Україна впала з 27 на 44 місце, за рейтингом бази даних Scopus, та досі малоінтегрована у світовий науковий простір.