Суспільство
-
Кому й коли виплачують регрес?
У 1973 році я працював на шахті гірничим майстром та отримав виробничу травму. Нині маю ІІІ групу інвалідності, зафіксована втрата працездатності 60%. Тому працюю на поверхні електрослюсарем.
У вашій газеті нещодавно прочитав, що з березня 2012 року страхові виплати були осучаснені на коефіцієнт підвищення номінальної заробітної плати штатних працівників у галузі економіки. -
Чи законно скоротили мою посаду?
З 1959 року працював в місцевому лісгоспі, потім — на лісокомбінаті, який утворили на його базі, на різних посадах.
У 1995 році підприємство стало називатися ДП «Путильський лісгосп», я там працюю на посаді інженера з виробництва.
Але коли досягнув пенсійного віку, виявилося, що я абсолютно безправний перед новим керівництвом. Нещодавно мене попередили письмовим наказом, що планується скорочення штату працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і моя посада під нього підпадає. І це в той час, як наше підприємство обсягів виробництва не скорочує. -
«Знайдіть мені маму…»
—Тьотю, знайдіть мені маму, — зазираючи, здається, не в очі, а в самісіньке серце, попросила синьоока дівчинка з дитбудинку. Відтоді ось уже добрий десяток років не буваю в сиротинцях та інтернатах: ті слова й досі обпікають душу, і я боюся почути їх знову. А ще почуваюся винною перед тією дівчинкою: адже так і не знайшла їй мами…
Виявляється, шансів реалізувати своє законне право на родину в неї, шестирічної, було небагато: всиновити хочуть якнаймолодших діток, свідчить уперта статистика. -
Якщо міська брама відкрита для новацій
Буваючи у справах за кордоном, ми передусім дивуємося не архітектурним шедеврам столиць, універсальним транспортним розв’язкам, стерильній чистоті велелюдних майданів. Вражає, що за сотні кілометрів від мегаполісів у невеликих європейських містах та містечках так само турботливо дбають про старенький костьол, гладенька поверхня тротуарів безпечна для малих і літніх людей, ніхто не топче зелену траву в маленькому, ніби ляльковому скверику, а побутове сміття прибирають так старанно, що годі й шукати долі обгортку з цукерки.
-
Праця без ризику для життя
Україна входить до країн-лідерів, де травмованим можна стати, як-то кажуть, не відходячи від робочого місця. За статистикою, близько 17 тисяч українських робітників щороку стають на роботі інвалідами. П’ята частина працівників, що отримали в Україні групу інвалідності, мають працездатний вік 45—50 років. До 30 відсотків українських робітників працюють у небезпечних умовах.
Здавалося б, ці невтішні цифри давно вже мають спонукати урядовців до створення загальнонаціональної програми порятунку нації від наслідків виробничого травматизму. -
Нам треба мудрості Сковороди
Скульптурну постать визначного співвітчизника Григорія Сковороди, який народився 290 років тому на Полтавщині, а попрощався з рідною землею словами «Світ ловив мене, та не спіймав» на Харківщині, українці щодня зустрічають у Києві й Харкові, у Бабаях, Сковородинівці на Харківщині, Чорнухах і Лохвиці на Полтавщині, у Переяславі-Хмельницьку на Київщині, в селі Коврай на Черкащині. Пам’ятні дошки нагадують про цього планетарного чоловіка у Братиславі в Словаччині та Токаї в Угорщині. Погруддя Григорія Савича прикрашає одну із станцій Київського метрополітену. Його ім’ям названі Харківський і Переяслав-Хмельницький педагогічні університети, вулиці у Харкові, Полтаві, Одесі, Києві, Переяславі-Хмельницьку та інших містах.
-
В Україні було три Голодомори!
Я народився в рік «головного» Голодомору і пережив голод 1946-1947 років, тож що таке недоїдати і втрачати сили через нестачу їжі, знаю на власному досвіді. Ця тема мені близька ще й тому, що працюю в Асоціації дослідників голодоморів. Ще 1993 року, коли вперше на державному рівні почали вшановувати пам’ять жертв, я ініціював, організував і провів велопробіг ветеранів із різних регіонів у 18 областях країни. Тоді ми не тільки проїхали територіями, охопленими в минулому голодом, і розповіли про пережите, а й зібрали в капсули землю з місць масових поховань людей, що померли від нестачі їжі. На деяких із них вже тоді були встановлені пам’ятні знаки на згадку про ті події.
-
Їм підкоряється небо і земля
Щиро кажучи, можливість побувати напередодні Дня Збройних сил України в 95-й окремій аеромобільній бригаді, розташованій у Житомирі, сприйняли як удачу. І не лише тому, що йшлося про овіяні багатьма легендами та давнім, ще хлоп’ячим, захопленням повітрянодесантні війська. Цікавим було й те, що цю крилату частину з повним правом можна називати ровесницею українського війська, адже її історія розпочиналася в грудні 1992 року, коли на базі тодішнього Сумського вищого командного артилерійського училища вирішено було створити Навчальний центр підготовки молодших спеціалістів Аеромобільних військ.
-
Дорожня карта для партнерства «влада — суспільство»
Для сучасного розвитку нашої країни актуальним питанням є переорієнтація державного механізму на задоволення потреб кожної людини, формування і підтримку інститутів громадянського суспільства, запровадження демократичних процедур управління державою.
Бо саме розвинене суспільство, відповідно до принципів і практик кращого світового урядування, значною мірою забезпечує економічну стабільність держави, активно протидіє корупції, унеможливлює виникнення конфліктів. -
Приніс відро води — одержуй орден!
Дзвінок був несподіваним — з якого боку не поглянь. Телефонував один діяч районного масштабу. «Пропоную вам хорошу тему для публікації, — сказав. — Минулої суботи ми із заступником зібралися та й поїхали в одне сільце. Там живе самотня бабуся. Ми їй дров нарубали, води наносили... Я і фото надішлю». «Оце так «подвиг»! — подумала. — Цікаво, у тому селі одна така недужа бабуся? А як же ті, що в інших населених пунктах живуть?»
Архів публікацій
-
президент україни
-
Урядовий портал
-
УКРІНФОРМ
-
ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
-
урядова гаряча лінія 1545
-
ДЕРЖБЮДЖЕТ 2021
-
АНТИКОРУПЦІЙНИЙ ПОРТАЛ