Територія слова

  • Павло КУЩ

    Володимир ДЄДОВ: «Київський драгунський полк увійшов у Париж серед перших»

    За 200 років, що минули від початку вітчизняної війни 1812-го, написано чимало книжок про тогочасні події. Певна річ, серед авторів безпосередні учасники битв і походів виявилися в меншості. Тому на особливу увагу заслуговує видання Святогірського державного історико-архітектурного заповідника — книжка спогадів князя Миколи Борисовича Голіцина «Офіцерські записки, або Спогади про походи 1812—1814 рр»). Про раритетну річ, що розрахована на широке коло читачів, кореспонденту «УК» розповідає заслужений працівник культури України провідний науковий спеціаліст заповідника Володимир ДЄДОВ.  

  • Євдокія ТЮТЮННИК

    Чия історія Київської Русі?

    Усі події мають розглядатися в контексті своєї доби — всебічно і комплексно. Тільки така точка зору буде переконливою і справді об’єктивною. Саме з цих позицій розглядають свою діяльність фахівці Українського інституту національної пам’яті. На зустрічі із залюбленими в минувшину свого краю і своєї держави чернігівцями у рамках просвітницької програми «Зустрічі на стародавньому Дитинці» вони розповіли про власне бачення суті таких понять, як «історична пам’ять» і «національна пам’ять» та співвідношення між ними. І підкріпили свою розповідь презентацією доброго десятка нових видань.  

  • Іван ШЕВЧУК

    Пожовклі сторінки історії

    Період з 1917 до 30-х років ХХ сторіччя дослідники іменують «золотим століттям» української культури. Її спадок був настільки великим, що й після численних ідеологічних чисток та недбалого зберігання нащадкам залишилося чимало тодішніх артефактів. Виставка «Видавничий спадок українського ренесансу» в Науковій бібліотеці Одеського університету ім. Мечникова демонструє дві сотні раритетних українських видань, що з’явилися в перші роки радянської влади.  

  • Людмила ЯНОВСЬКА

    Єднаймося рідними мовами!

    У Міжнародний день рідної мови не можна обійти увагою днями проведений у Латвії мовний референдум, який, за повідомленнями ЗМІ, коштує держбюджету і платникам податків цієї прибалтійської держави майже три з половиною мільйони американських доларів. Там підтримали російську мову в статусі другої державної понад 273 тисяч громадян, а щоб вона стала такою  насправді, за неї мали проголосувати майже 772 тисячі осіб, тобто половина жителів країни з правом голосу. Проти такої ініціативи російськомовних співгромадян висловились на референдумі більш як 821 тисяча латишів. З-поміж них – така ж громадянська позиція і в керівника Українського центру молоді та дітей Латвії Ольги Берги. Це промовиста мова цифр.  

  • Галина ВДОВИЧЕНКО: «Поштаментальний роман» — це коли всім комфортно під однією обкладинкою»

    У тернопільського барда та начальника міського управління культури й мистецтв Олександра Смика виник задум залучити до спільної творчості якомога більше авторів і написати СМС-роман. Торішнього листопада письменниця Галина Вдовиченко репрезентувала в місті над Серетом своє нове видання «Бора». Тоді пан Олександр і запропонував їй ідею цього своєрідного буриме та навіть надіслав фразу: «Я вимріяв тебе першим». Минуло два місяці, й з’явився «Поштаментальний роман», до творення якого доклався 31 автор. Подробицями такої нової літературної справи в Україні ділиться з читачами «УК» Галина ВДОВИЧЕНКО.

  • Ольга ЛОБАРЧУК

    Той, хто фольклор гребе лопатою

    У фольклорну скарбничку світу російський літератор Олександр Афанасьєв поклав 3 томи казок. А в Україні цьогоріч у серії «Золота пектораль» виходить 32-й том казок з Харківської та Сумської областей, ще на крок наближаючи завершення сміливого задуму вже немолодого вчителя, краєзнавця і сподвижника української культури  Миколи Зінчука. Він поспішає, як сам зізнається, щоб устигнути видати всі сорок томів зібраних скарбів усної народної творчості.  

  • Павло КУЩ

    «Чумацьким шляхом» у літературу

    На базарчику в Єнакієвому, де городяни продають різноманітний крам, група донецьких письменників зупинилася біля імпровізованої розкладки з художніми книжками. «А Жуковський у вас є?» — напівжартома запитав один з літераторів. «Якщо вам потрібно, зараз дістанемо» — зраділа потенційним покупцям продавчиня. І відразу уточнила: «А який потрібно: отой чи наш?..»
    Ми перезирнулися. По-перше, далеко не кожне промислове місто Донбасу має серед своїх почесних громадян сучасного письменника. 

  • Василь БЕДЗІР

    От до чого дружба доводить

     Їм обом по 52, народилися й росли недалеко один від одного — в селі Широкий Луг на Тячівщині та в місті Хуст, які на початку XX століття, коли закарпатські землі входили до Угорського королівства, належали до однієї адміністративно-територіальної одиниці — найбільшого за площею комітату Мараморош. Наприкінці того ж століття це дало право М. Дочинцю написати про їхнє з П. Мідянкою побратимство статтю з промовистою назвою: «На Мараморош Бог поклав перо».

  • Альманах «Рукопис»: друге пришестя малознаних сторінок

    А нагромадилось в утаємничених від стороннього ока сховищах доволі ще з позаминулого століття. То наша історія, не стороннє бачення її і тлумачення свідками минулих часів.

    В останні два десятиліття з’явилося чимало історичної, саме документальної літератури про славні імена, яких ми зовсім не знали, або ж раніше вони доходили до нас у викривленому світлі. Чого варті вже оприлюднені щоденники Т. Шевченка, М. Куліша, У. Самчука, О. Довженка, В. Симоненка, О. Гончара, спогади про діяння видатних особистостей, які дозволяють об’єктивніше судити про минуле – складні етапи нашої історії. На жаль, економічні негаразди гальмують українську видавничу справу – і досі ми обділені тим, що мали б знати з історії вітчизняної культури і зокрема її літературної складової.

     

  • Георгій ПОЧЕПЦОВ: «Нематеріальне можна і треба конструювати»

    Уже кілька днів у столичних книгарнях аншлаг: публіка цікавиться новою книжкою, автор якої стверджує, що ми перші в історії людства переселенці в новий світ, маючи на увазі соціальні мережі та інтернет-сайти, бо дедалі більше використовуємо інформаційний і віртуальний простір для продовження задоволення своїх інтересів, обираємо його типом свого існування і віддаємо віртуальному спілкуванню весь вільний час. У чоловіка, зображеного на обкладинці, цей новий світ відображається в окулярах.