Ніби й не до свят у нинішні непевні часи, але оминути увагою День Збройних сил України, який відзначається сьогодні, і не привітати всіх, хто служив та служить у війську, було б щонайменше несправедливо. Адже незважаючи на досить коротку офіційну історію української армії, справжній її літопис сягає століть, а бойова звитяга формувалася ще з часів Київської Русі. І сьогодні Збройні сили є одним з головних елементів стабільного і впевненого розвитку Української держави, гарантом її суверенітету і незалежності. На превеликий жаль, не всіма  це сприймалося, інакше увага і турбота суспільства про військовиків були б набагато більшими. Принаймні самі собою зрозумілі труднощі військової служби не ускладнювалися б так відчутно численними соціальними проблемами. 

Нещодавно після десятирічної добудови та тривалих торгів Росія передала військово-морським силам Індії авіаносець «Викрамадитья». Цей завершений проект у федеральних ЗМІ називають одним з найбільш амбіційних задумів російського суднобудування. Водночас російські ЗМІ визнають, що «виконання індійського замовлення виявилося складною, дорогою і тривалою справою. Однією з головних причин можна вважати неприйнятний стан суднобудівної промисловості на момент початку проекту».
Тож у Росії проблем із суднобудуванням не менше, ніж у нас. Утім, цікаво, чому з моменту підписання перших угод до передачі корабля «Викрамадитья» минуло майже 10 років? І чому при цьому майже не згадують Україну, яка мала стосунок до авіаносця? Питання… 

Того дня на аеродромі в Ніжині, де дислокується спеціальний авіаційний загін Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України, було велелюдно. І літні люди, і молоді, й особливо діти розглядають літаки і вертольоти, забираються всередину, фотографуються у кабінах, тримаючись за штурвал…

У будь-який інший день це неможливо, але сьогодні увесь особовий склад, котрий чергує біля крилатих машин, привітно усміхається і охоче відповідає на всі запитання. 

Мами і дівчата усміхалися й витирали хустинками сльози, батьки й офіцери говорили в дорогу напутні слова. Так на Харківщині проводжали хлопців в армію.

Як повідомив  начальник Регіонального медіа-центру Міноборони України підполковник Дмитро Горбунов, нинішньої осені для проходження строкової військової служби направлено 450 слобожанських юнаків. Із них 232 служитимуть у Збройних силах, 168 — у лавах Внутрішніх військ МВС і ще 50 виконуватимуть конституційні обов’язки у Державній спеціальній службі транспорту.  

Не треба бути великим стратегом, аби розуміти просту істину: перехід на контрактну армію висуває куди більші і жорсткіші вимоги до якісних характеристик військових. У цьому плані статусу одного з пріоритетних напрямів на шляху професіоналізації українських Збройних сил набуває служба у військовому резерві, яка, у зв’язку з призупиненням призову строковиків, попервах може стати практично єдиним джерелом поповнення військових частин підготовленими спеціалістами.
Власне кажучи, служба в резерві — справа далеко не нова. Військовозобов’язані чоловіки зі стажем, мабуть, пам’ятають періодичні, раз на кілька років, виклики з військкоматів «у партизани», тобто пройти перепідготовку у військах. У новій Україні про резервістів всерйоз заговорили ще 2006 року. Тоді ж визначили, що така служба є одним з видів виконання військового обов’язку, коли громадяни добровільно проходять службу в бойових підрозділах на посадах, що визначають боєздатність. А запроваджується вона з метою повного і швидкого доукомплектування бойових військових частин до штатів воєнного часу в особливий період та в мирний час.

Цілком можливо, що нинішню осінню призовну кампанію на строкову службу у Збройні сили України теоретики і практики вже в недалекому майбутньому назвуть історичною. Принаймні дуже хочеться, аби вони мали на те право, оскільки, визначений на найвищому державному рівні як останній рекрутський набір, цей призов засвідчує громадськості реальний початок розбудови нової, сучасної за всіма параметрами професійної армії. 

На тлі визнаного всіма хронічного недофінансування потреб Збройних сил і копійчаних зарплат армійців повідомлення про мільйонні розкрадання з фонду грошового забезпечення військовослужбовців, скоєні посадовцями військових частин, звучать, м’яко кажучи, дивно. Проте «маємо те, що маємо», підтвердив днями на брифінгу в Генпрокуратурі заступник начальника слідчого управління нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Григорій Рябенко. Причому масштаби зловживань порівняно з «гражданкою» просто вражають, а обурюють ще більше. 

З ініціативи Всеукраїнського союзу громадських об’єднань учасників бойових дій, ветеранів військової служби та правоохоронних органів «Всеукраїнський Союз» за сприяння Державної служби з питань інвалідів та ветеранів в Одесі на базі Державного підприємства «Український дитячий центр «Молода гвардія» відбувся перший етап Міжнародних молодіжних військово-патріотичних зборів «Союз спадкоємців Перемоги 2013–2015». Захід проходив відповідно до Указу Президента України «Про заходи у зв’язку з відзначенням 70-ї річниці визволення України від фашистських загарбників та 70-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 років». Партнерську підтримку надали керівники 17 ветеранських громадських організацій України.

Ця історія почалася ще в радянські часи, коли воїна-інтернаціоналіста Олександра Дешка в останню путь проводжало майже все населення невеличкого міста Ніжина, що на Чернігівщині. Треба віддати належне місцевій владі. Організовано було все на найвищому рівні: військові почесті, почесна варта, символічні постріли з автоматів на його свіжій могилі. А перед цим жалобний мітинг біля школи, де навчався загиблий, щоб на його героїчному подвигу навчати молоде покоління мужності, відваги і любові до батьківщини. З урочистими промовами виступали його однокласники, вчителі, представники влади. Останні й потурбувалися про те, щоб героя-земляка поховали на центральному кладовищі, на алеї героїв. Над його могилою встановили обеліск із фото, а під ним напис: загинув, виконуючи інтернаціональний обов’язок в Афганістані, хоч раніше це заборонялося писати. 

Черговий раз фрегат ВМС України «Гетьман Сагайдачний» братиме участь у міжнародній операції. Цього разу екіпаж судна з вертольотом Ка-27 та групою спеціального призначення на борту вирушив у далекий похід для участі в антипіратських операціях у районі Аденської затоки, яка розташована в західній частині Індійського океану. Під час морського переходу і з прибуттям до місця призначення український військовий корабель здійснить підготовку до виконання завдань із протидії піратству в рамках операцій НАТО «Океанський щит» і ЄС «Аталанта». Заплановано, що бойовий корабель прибуде до пункту базування у Джибуті 8 жовтня, де український фрегат приєднається до кораблів ВМС Норвегії «Фрітьоф Нансен» та ВМС США «Де Верт», які вже розпочали участь в операціях.