Логічно і дуже правильно в наш скрутний час намагатися хоч як-небудь заспокоювати пересічних громадян, знаходячи яскраві економічні показники та аналітичні дані. Адже українці повинні знати, що чекає країну в аспектах курсоутворення, депозитно-кредитної політики, чи взагалі спроможні банківські установи повноцінно працювати та чи вдарять погашення за зовнішніми зобов’язаннями України по їхніх кишенях.

Дипломатична стратегія

Сповнений оптимізму Нацбанк. Як зазначає директор генерального департаменту грошово-кредитної політики НБУ Олена Щербакова, регулятор сам дійшов висновку, що курс гривні повинен «піти у вільне плавання». «Ми надали цю можливість, щоб ринок сам визначився з цим. Проте ті пошуки було ускладнено непростою політичною ситуацією в країні. Тепер все стає на свої місця. Ми підняли розмір облікової ставки, посилили засоби валютного контролю. Усе це безумовно позитивно вплинуло на процеси курсоутворення», — додає вона.

Обережну позицію головного регулятора щодо процесу курсоутворення можна цілком зрозуміти — треба витримувати своєрідну дипломатичну тактику та стратегію.

А от виконавчий директор Незалежної асоціації банків України (НАБУ) Сергій Мамедов, практично підтримуючи думку представника регулятора, вважає, що курси гривні стосовно твердих валют світу, які ми маємо, відображають цілковиту реальність сьогодення. Водночас місяць тому представник НАБУ наголошував, що значне послаблення курсу нацвалюти не вигідне для банків, тому що таким чином підвищуються системні ризики неповернення валютних кредитів як від громадян, так і від юридичних осіб.

Підтримка позичальників

Це яскраво підтверджує безпосередньо і практика. Так, упродовж другої половини квітня кореспондент «УК» неодноразово був свідком мирних пікетів обурених валютних кредитоотримувачів різних банків, які проходили біля центрального входу в Нацбанк. Чимало людей, які взяли позики у твердих валютах ще в 2007—2008 роках (тобто ще до економічної кризи того часу), пройшли два «тури» значного знецінення нацвалюти — із 5,5 до 8 та з 8 до 11—12 гривень за долар. Вони просто не мають змоги розраховуватися за позичені кошти у фінустановах, бо їхні кредитні зобов’язання у гривневому еквіваленті зросли шаленими темпами.

До речі, НБУ вже створив робочу групу з підготовки механізмів пом’якшення негативного впливу девальвації гривні на виконання позичальниками своїх зобов’язань за валютними кредитами. У регуляторі також кажуть про те, що вони почали вивчати досвід інших країн у розв’язанні цієї проблеми. Тому є сподівання, що це болюче питання буде на контролі.

Задля справедливості треба сказати, що поновлення кредитування України МВФ, яке фактично розпочалося 30 квітня, як вважають і керівники Нацбанку, і деякі експерти, сприятиме поліпшенню інвестиційного клімату та посиленню стабільності національної валюти — гривні.

Утім, не всі експерти райдужно сприймають картину ринку. Приміром, екс-міністр фінансів Ігор Уманський зазначає, що саме Нацбанк повинен втручатися в ситуацію більш помітно, прогнозовано та зрозуміло, зокрема в контексті виплат за зовнішніми зобов’язаннями. Адже, за його словами, в умовах девальвації національної валюти державний борг України становить 60 мільярдів доларів.

Як заспокійливий бальзам в цьому контексті прозвучали слова першого заступника міністра фінансів України Анатолія Мярковського, який зазначив, що проблем з виконанням своїх зобов’язань у нашій країні немає. «На 2014 рік визначені джерела і обсяги платежів. Щодо валютної складової, то у нас 9 мільярдів доларів і запозичення, і погашення. Все збалансовано», — зазначив він нещодавно на одному із круглих столів, натякаючи на допомогу і від МВФ, і від інших світових та європейських фінансових інституцій.

Тішиться Нацбанк і з іншого приводу. Так, у квітні поточного року, за словами Олени Щербакової, спостерігалася позитивна тенденція зменшення темпів відтоку депозитів населення.

На думку банкіра, з початку квітня всі були свідками того, що відбувається зменшення темпів відтоку депозитів населення, а впродовж, приміром, усього лише 22—24 числа уже зафіксували приплив грошей.

Депозитна картина

6 травня Нацбанк оприлюднив таку інформацію: з початку місяця станом на 29 квітня спостерігається приріст депозитів фізичних осіб у Вінницькій, Житомирській, Київській, Рівненській, Сумській, Херсонській та Хмельницькій областях (до 1,5% приросту). «Значно скоротився темп відтоку вкладів у Закарпатській, Запорізькій, Миколаївській, Тернопільській областях (мінус близько 1,5%). Триває зняття коштів з депозитних рахунків громадянами у Донецькій, Луганській та Харківській областях: -4,6%, -4,4% та -4,0% з початку квітня відповідно», — йдеться у повідомленні прес-служби регулятора.

До речі, член наглядової ради Українського кредитно-банківського союзу Ярослав Колесник вважає, що ситуативне зростання обсягів депозитів у деяких областях, яке озвучує Нацбанк, швидше за все — лише бажання закріпити тенденції, аніж безпосередньо тенденція.

По суті, такої ж думки дотримується і голова спостережної ради банку «Національний кредит» Андрій Оністрат, який додає, що все залежить від регіону, банку та інформації про банк. Можна лише додати, що останню українці широко отримують як від ЗМІ, так і користуючись численними блогами та форумами, де активно обговорюють репутацію тієї чи іншої фінансової установи.

Яка ж насправді картина щодо депозитів наших банків? Навіть банкіри не заперечують того, що об’єктивно її оцінити доволі важко — причина в суттєвій девальвації, яка змусила, так би мовити, «роздмухати» деякі депозити у звітності.

Від початку року до кінця другої декади квітня фізособи забрали з банків 21 мільярд гривень, 3 мільярди доларів та 0,5 мільярда євро. У гонитві за клієнтом, щоб хоч якось поліпшити цю ситуацію, фінустанови почали непомірно збільшувати відсоткові ставки як за гривневими, так і за валютними вкладами, а це могло дещо загальмувати процес їхнього вимивання.

Чимало банкірів зауважують, що така ситуація ненормальна і може призвести до великих проблем на ринку. Так, Ярослав Колесник запропонував Нацбанку розглянути можливість обмеження відсоткових ставок, зробивши, як це було свого часу у Польщі, дохідність за вкладами всього лише 1%.

Утім, як неодноразово писав «УК», більшість фінансистів не вбачають проблеми в існуванні високих відсоткових ставок за депозитами. Їхній аргумент — усе пропонує ринок, його попит та пропозиція.

Отже, заспокійливим моментом для пересічних громадян на валютно-кредитному ринку країни може бути те, що дійсно чимало проблем сьогодення (включаючи курс нацвалюти) буде розв’язуватися з надходженнями грошей від МВФ та інших структур. Тоді зміниться картина щодо золотовалютних резервів, курсоутворення. У країну, хоча й потихеньку, почнуть надходити інвестиції, з’явиться більше можливостей для погашення зовнішніх зобов’язань.