Полярник Сергій Лопарьов: «Пінгвінів — не їмо. Ми їх вивчаємо»

Учасник 5-ї антарктичної експедиції — про меню та побут, роботу і відпочинок антарктичних зимувальників на станції «Академік Вернадський».

— Сергію Олександровичу, чи правда, що їсти українським полярникам через обмеження бюджету доводиться пінгвінів? Жарт, звичайно.

— Зрозуміло, жарт! Адже ви, Олеже, чудово знаєте, що нині в Антарктиді заборонено навіть турбувати тварин, а тим більше збирати і вивозити зразки антарктичної фауни. Хіба що наукові: для музею, державної наукової колекції тощо. Вся наука будується на прижиттєвому вивченні об’єктів!

— Чим все-таки харчуються зимувальники?

— Продукти завозять раз на рік з Аргентини. Наприклад, картоплю з України везти не слід — вона через півроку починає проростати, бо це ж інша півкуля. Тому купують картоплю з Південної півкулі з властивим цій території циклом розвитку. На цьому обпеклися на першій-другій зимівлях. Решта залежить від майстерності кухаря. Норми харчування ті самі, що і в автономному плаванні. Тільки судно у нас площею кілька квадратних кілометрів.

— А пінгвінів таки ніхто не їсть? — продовжую, користуючись правом колишнього студента (Сергій Олександрович вів у мене польову практику із зоології), діставати свого викладача.

— Ох, і нестерпні ви, журналісти, створіння. Їдять! І ще як! А звати цих їдців тюлені. Записали? Бачили по телевізору, як пінгвіни корком вилітають з океану на лід? Це вони якраз від тюленів і рятуються.

В Антарктиді (на материку) живе два види пінгвінів. Наша станція розташована на півострові «Антарктичний», який простягнувся далеко в море назустріч «хвостику» Південної Америки. Тут зустрічаються вже п’ять видів пінгвінів, три з яких гніздяться: Аделі, ослиний (названий так за його крик) і бородатий.

На відміну від знаменитих імператорських пінгвінів, ці насиджують яйця традиційним способом — у гнізді. А імператорський, найбільший, пінгвін яйце тримає на лапах, стоячи на льоду. Попереду воно прикрите від антарктичних морозів спеціальною складкою шкіри. Поки самка харчується на узбережжі, самець 65 (!) діб вигріває яйце, втрачаючи за ці два місяці до 40 відсотків ваги. Так само робить королівський пінгвін, який живе на снігу субантарктичних островів.

Як штатний біолог експедиції я багато часу приділив цим птахам. А як «вузького» фахівця-орнітолога мене цікавили терміни розмноження тварин, плодючість, ступінь виживання молодняку??, розміри і їх залежність від зовнішніх умов тощо. Ці дані також дають змогу прогнозувати життєздатність виду загалом, його реакцію на глобальне потепління. Крім орнітологічних досліджень, займався визначенням щільності криля (дрібних морських рачків) у прибережній зоні. Збирав наукову колекцію риб, колекцію мохів та лишайників, яку передав для визначення в інститут ботаніки. Адже в Антарктиді понад 400 видів лишайників!

— Який клімат на «Вернадському»?

— Зима там досить своєрідна: мінус 2—4, іноді 10—12 — типова температура для тих місць узимку. При мінус двох починає замерзати море. Замерзає не так, як ставок: воднораз покрився рівним пластом льоду. Лід застигає плямами, коржами, весь час рухаючись. Цілу зиму з’являються ополонки, в яких годуються пінгвіни, інші тварини. Життя біля станції не припиняється, і для біолога є робота.

— А як надкороткий зимовий день впливає на психіку?

— Наша станція — неподалік полярного кола, тобто далеко від полюса. Навіть усередині зими сонце піднімається приблизно на діаметр свого диска. Але невисокі гори півострова і навколишніх островів затуляють світило, і ми бачимо його лише години з півтори. Тривалість світлового дня залежить від погоди. Якщо йде циклон з Тихого океану — хмарно, дня як такого немає, радше сутінки.

Якщо є робота, то такий фоторежим майже не впливає на нерви. А роботи там вдосталь. Адже окрім професійних досліджень, доводиться багато працювати для життєзабезпечення станції, чергувати. Нас зимувало тринадцятеро, відповідно щодва тижні випадало певне чергування. Також треба переупаковувати продукти, перебирати картоплю тощо. Раз на тиждень — загальне прибирання станції.

— Які фахівці входять до екіпажу станції?

— Зазвичай половина — це команда життєзабезпечення, друга — науковці. Кухар, лікар, електротехнік, дизеліст. На станції три дизельних електрогенератори, які позмінно працюють. Ще — системний технік. Це фахівець на всі руки. Верстати — токарний, фрезерний тощо, — снігові мотоцикли, моторні човни-«зодіаки» (такі, як у команди Кусто), водопровід, сантехніка, інше обладнання — все на ньому. Він з чотирьох напівживих мотоциклів зібрав два з половиною працездатних. Ми на них далеко не забиралися, а ось англійці свого часу ризикували віддалятися кілометрів на тридцять від станції. Зате на «зодіаку» я об’їздив усі острови навколо станції, зробив значну частину спостережень.

Два метеорологи. Озонометрист — саме на цій станції  свого часу помітили озонову діру. Іоносферник, магнітометрист.

— Скільки станція працювала в англійців і чому вони її віддали?

— Ця станція — одна з найдавніших. Перша зимівля в цьому місці відбулася в 1933—1934 роках. Щоправда, кілька років зимували на судні. Потім побудували барак на острові. Усе досі збереглося: і собаче відділення, і кімнатка начальника, і грубка, яку топили вугіллям. Туристи охоче цю кімнату відвідують.

1956-го побудували на кілометр північніше, у зручнішому для приставання суден місці, нову станцію. Потім перебудовували, переробляли. Сучасного вигляду станція набула на початку 1990-х. Але обладнання  вже вичерпує свій ресурс і ось-ось потребуватиме капітального ремонту.

А передали тому, що станція із квітня по листопад залишається без можливості евакуації персоналу. Вони собі побудували іншу за 300 кілометрів — разом із злітною смугою.

— Сергію Олександровичу, а навіщо це все нам треба? Адже ми так далеко від Антарктиди.

— По-перше, престиж, міжнародний авторитет, членство у клубі антарктичних держав. По-друге, право на використання біологічних ресурсів антарктичного регіону згідно з антарктичними і морськими угодами залежить від наукового внеску, особливо в галузі біології, чим, зокрема, і пояснюється наявність біолога в кожній експедиції. Наукового флоту, придатного для такої роботи, ми не зберегли — доводиться випливати за рахунок станції. Деякі наукові дослідження магнітосфери, іоносфери можна робити тільки тут, біля полюса. Є й інші аргументи.

ДОСЬЄ "УК"

Сергій ЛОПАРЬОВ.  Доцент кафедри зоології Інституту біології  Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Працює тут від закінчення університету, з 1977 року. Автор понад 90 наукових робіт та навчально-методичних праць. Основна спеціалізація — орнітологія. Як біолог-орнітолог виконував наукову програму в складі 5-ї української антарктичної експедиції (2000—2001).