На портреті Володимир Вернадський постає таким, яким був насправді: внутрішньо зосередженим інтелігентом. Фото надане авторомДнями виповнилося 100 років першому портретному зображенню академіка Володимира Вернадського. Цей портрет (на знімку), на якому видатного науковця і державного діяча зображено  в пору зрілості (тут йому 50 років), зберігається нині у фондах літературного музею Пушкінського дому в Санкт-Петербурзі. Намалювала його, за деякими даними, в Шишаках на Полтавщині художниця, яка походила зі старовинного козацько-старшинського роду Зарудних, Катерина Зарудна-Кавос (1861—1917).

Сучасники згадують, що ця жінка була непересічною особистістю. Вернадський називав її «носієм божественного вогню». І небезпідставно, бо за своє життя вона встигла зробити багато: закінчила Академію мистецтв у Петербурзі, стажувалася в Академії Рудольфа Жульєна в Парижі,  навчалася у Каролюса-Дюрана. В її мистецькому арсеналі — численні акварелі, офорти, графічні та живописні портрети. Зокрема відомих діячів культури: Іллі Рєпіна, Миколи Ярошенка, Миколи Добролюбова, Олексія Горького, Віри Комісаржевської, Володимира Вернадського. Вона була причетною до видання журналів, відкрила у Петербурзі школу живопису. Вела активну просвітницьку роботу, вчила грамоти селянських дітей, привозячи їм книжки.

— Смерть Катерини Зарудної-Кавос була величезним потрясінням для Володимира Івановича, — розповідає краєзнавець доцент Пол?тавської державної аграрної академії Віктор Самородов. — Із цього приводу він у щоденнику за грудень 1917 року залишив дуже щемкий розлогий запис. Наведу лише завершальні рядки з нього: «Гарне враження дає врешті-решт її життя, все присвячене вищому. Вмерла вона у психічному розладі, не в змозі пережити того світу злості, крові, який випав на нашу долю. Вона важко переносила війну; революцію перенести не змогла і зламалась».

За заповітом художниці, після її смерті портрет Володимира Вернадського разом з особистим архівом та бібліотекою було передано до Петербурзького музею. І тепер наше, його земляків, завдання — зробити все можливе, щоб повернути цей скарб на Пол?тавщину, в обласний краєзнавчий музей, де створено фонд Володимира Вернадського.