ДОБРА СПРАВА

Український автогонщик та бізнесмен Вадим Нестерчук заснував  стипендію імені свого батька-вчителя
 

Свій намір пілот першої української команди на ралі «Дакар», генеральний директор ТОВ «SIXT UKRAINE» виношував років зо три. 45 тис. грн — по 9 тис. на рік —  істотна допомога для кожного з трьох випускників з Калинівського району на Вінниччині — малої батьківщини Вадима Нестерчука. Стипендіатів відібрали з-поміж понад 300 дітей, що потребують соціального захисту. Головний критерій — активність у громадському житті й бажання вчитися. «Кожен має сам боротися за своє місце під сонцем, — вважає Вадим Нестерчук. — Єдине, що ми можемо зробити, — трішки їм допомогти. Це те, що зазвичай робить родина, але не у всіх є така можливість».

І кому б мав Вадим присвятити цю благородну місію, як не рідному батькові, який пішов із життя 8 років тому?

Володимира Яковича Нестерчука добре пам’ятають у Калинівці. Сорок років провчителював у школі №1, навчив рідної мови не одне покоління калинівців. Визнаного авторитетного мовника, заслуженого вчителя України неодноразово запрошували до приймальної комісії вінницького педагогічного вишу. Із визнанням серед школярів було трішки складніше. «Мого батька школярі не дуже любили, доки вчилися, — згадує Вадим Нестерчук, який і сам був учнем Калинівської школи №1, тож учнівські симпатії знав чудово. — Він був суворим і вимогливим, але саме через це діти не мали прогалин у знаннях, за що були йому вдячні згодом, уже дорослими».

Батьків предмет не був у Вадима улюбленим, хоч першу освіту здобував його слідами — в інституті іноземних мов. Зловживати статусом учительської дитини не випадало: «Батько був прискіпливішим до мене і мого брата, ніж до інших учнів». Та й учителі вчасно дали зрозуміти, що Володимир Якович  — тато хлопцям лише вдома.

Продовжувачем шкільної традиції у родині Нестерчуків стала братова дружина. Справа вчительська, слід визнати, за роки незалежності істотно втратила і шану, й популярність. І все-таки двоє з трьох перших стипендіатів, закінчуючи школу, мали намір стати вчителями. «Я люблю дітей, — казала мені Віта Слободяник, випускниця Уладівської школи, — а у світ знань їх виводять саме вчителі. І теж хочу давати знання дітям». До своєї мети вона прямувала б і самотужки, але їй приємно усвідомлювати, що «дядьо з тьотею не думатимуть, де взяти грошей, і знатимуть, що все, що мені треба, — це тільки вчитися, вчитися і вчитися».

Вадим Нестерчук вручив стипенції калинівським дітям. Фото надане В. НЕСТЕРЧУКОМ

Ще один стипендіат — Дмитро Джафаров — збирався вступати в Національну академію внутрішніх справ. Сподівався, що навчатиметься на бюджеті, але додаткову стипендію вважав дуже доречною: «Більше уваги надаватиму навчанню, не доведеться перейматися, як більшості студентів, де знайти підробіток».

Стипендію ім. Володимира Нестерчука щорічно отримуватимуть троє калинівських випускників. «Якби усі так допомагали, — зауважила ще одна з трьох перших стипендіатів Катя Мінєєва, — може, не було б такої скрути в країні, як нині».

Нещодавня вступна кампанія засвідчила, що з вибором стипендіатів у Калинівці не схибили. Дмитро Джафаров, як і прагнув, вступив у Національну академію внутрішніх справ — на юридичний факультет. Причому на державну форму навчання. Тож і справді зможе не відволікатися на якісь підробітки — 5 тисяч гривень уже надійшли на його особистий рахунок. Таку саму суму отримала Віта Слободяник — дівчина також здобуває освіту бюджетним коштом. Вона має стати вчителькою молодших класів. Цього фаху набуває у Вінницькому педуніверситеті. Його студенткою — історичного факультету — стала і третя стипендіатка — Катя Мінєєва. Їй пощастило трішки менше — навчається за контрактом. Але витрати на це якраз і покриває здобута стипендія.