Попри всі зусилля уряду, ситуація з виробництвом м’яса великої рогатої худоби в Україні лишається невтішною. Так, станом на початок 2018 р. поголів’я ВРХ становило 3628,4 тис. голів, що на 1,5 % менше, ніж на початок 2017 року. Виробництво свіжого чи охолодженого м’яса ВРХ у 2017 році складало 49,7 тис. тонн, що на 6,6 % менше, ніж у попередньому році. Натомість виробництво замороженого м’яса ВРХ за цей самий період зросло до 13,1 тис. тонн (на 10 %).

Така тенденція є негативною. Вона означає, що у виробників не вистачає обсягів продукції, аби сформувати товарні партії свіжого м’яса і вони змушені його заморожувати в очікування нових надходжень, адже перевозити до споживача малі партії невигідно. 

Така сама ситуація, з тієї самої причини панує і на експортному ринку. Україна скорочує експорт свіжої та нарощує експорт замороженої яловичини. Серед основних країн-імпортерів українського м’яса ВРХ – Білорусь, Азербайджан, Казахстан і Туреччина.

Експерти також зауважують на надто великій частці м’яса птиці у раціоні пересічного українця порівняно з іншими видами м’ясної продукції. Воно й не дивно, адже за останніх 30 років поголів’я корів в Україні скоротилося учетверо, свиней – у 2,9 раза, овець і кіз – у понад шість разів.

Наразі в Україні при річному виробництві яловичини та телятини на рівні 370 тис. тонн внутрішнє споживання оцінюється у 312 тис. тонн, що відповідно на 2 і 10 % менше, ніж у 2016 році. Однак, коли у нашій країні скорочується платоспроможний попит на яловичину, зокрема через низькі доходи населення, то у інших країн цей попит зростає.

Скажімо, у тій самій Туреччині у 2017 році виробництво власної яловичини і телятини, як і їх внутрішнє споживання, зросло на 2 %. Однак все одно з 2010 року виробництво яловичини і телятини в Туреччині не дотягує до рівня внутрішнього споживання, чим можуть скористатися українські виробники та експортери, поставляючи яловичину на турецький ринок. Саме цей ринок для України цікавий тим, що звідти є вихід до арабських країн та Близького Сходу.

І українські експортери цим вже користуються: у 2017 році обсяг експорту м’яса та їстівних субпродуктів на турецький ринок зріс до 7322 тис. дол. США, що в 11 разів перевищило обсяги попереднього року. За цей майже у 5 разів (в обрахунку валютних надходжень) зріс також експорт живих тварин з України до Туреччини.

Але звернімо увагу – в основному це або заморожені туші чи напівтуші, частка яких у загальному експорті з України до Туреччини у 2017 році зросла майже у 24 рази порівняно з 2016 роком, чи жива худоба. Охолодженого м’яса глибокого обвалювання чи м’ясних напівфабрикатів майже нема – з тієї самої причини, про яку ми сказали раніше.

У зв’язку із загальною тенденцією скорочення поголів’я ВРХ особливо цікаво виглядають плани збільшити поголів’я молочних корів до 27,6 млн голів. Про такі наміри повідомив президент Національної академії аграрних наук Ярослав Гадзало. За його словами, досягнути цього можна за рахунок власного відтворення, закупівлі телиць у населення й імпорту високопродуктивних нетелей. Але хто має їх імпортувати – не населення ж? Між тим, на сьогодні саме на господарства населення припадає 70% виробництва молока, 49% поголів’я свиней, 74% овець.