За кілька тижнів Ребекка Стоун отримає академічний ступінь з біології, а проте вона жодного разу не переступила поріг університету і не розмовляла із жодним викладачем. Цілий курс навчання вона пройшла он-лайн.
«Це моя «класна кімната», тут я «проходжу» лекції з психології. Мій інструктор помістив усю необхідну інформацію на ось цій передовій сторінці», – розповідає Ребекка.
Форум в Інтернеті служить їй класною кімнатою, завдання вона теж виконцує в інтернеті. Але що саме приваблює її у цьому віртуальному університеті?
«Передусім гнучкість. Я хотіла повернутись до традиційного університету, проте мій робочий графік не дає мені змоги відвідувати ті лекції, які мені потрібні», – каже далі Ребекка.
Ось так сьогоднів викладачі читають лекції в університеті: перед двома камерами. У своєму кабінеті Теодор Моран з університету Джорджтауна відповідає на запитання студентів (а їх небагато не мало 30 тисяч), які слухають його лекції з економіки виключно в інтернеті.
«Спочатку я ставився до цього скептично. Проте згодом збагнув, що ця система розширює можливості, дає змогу дискутувати тощо», – розповідає професор.
Це – МООС (Massive open online courses), всі лекції відбуваються в сиситемі он-лайн, вони безкоштовні і відкриті для всіх, проте не забезпечують студентів дипломами. Що стосується студентів, то вони мешкають у добрих півтора сотні країн.
«Нещодавно до нас приєдналися студенти з Узбекистану, Китаю…А також із Кенії», – каже Розаліна О‘Ніл, менеджер з навчання з університету Джорджтауна.
Отож, за цією системою – майбутє. Принаймні якась його частина.
«Не думаю, що ми коли-небудь відмовимось цілком від звичної системи спілкування між студентом і викладачем, це радше заміна для тих, кого вона з різних причин не влаштовує».
Віртуальним університетам слід ще вдосконалити чимало нюансів: наприклад, яким чином складати іспити он-лайн, як впізнавати студентів без візуального контакту. Наразі відповідей на ці запитання немає.
Ми в Google+