Сьогодні кожен українець має змогу переконатись у тому, що ціни на продукти харчування вже тривалий час стабільні, а на деякі групи навіть почали знижуватись. Щоб дійти такого висновку, не обов’язково вивчати дані Держстату, достатньо вийти на базар чи навідатись до магазину. Офіційна статистика лише підтвердить побачене. Так, фахівці НДІ «Украгропромпродуктивність» провели моніторинг роздрібних цін на 681 продуктових ринках та базарах, в обласних та районних центрах України, і зафіксували приємні зміни. 

Новенькі контейнери для пластикової тари, що з’явилися в рівненських дворах, просигналили про те, що сміттєпереробний завод, на який чекали, нарешті запрацював. І став першим в Україні подібним підприємством із замкненим циклом виробництва, де сміття перетворюють на альтернативну енергію, стверджують експерти. Екологія, економіка, логістика — все це органічно переплелося лише в одному об’єкті, до якого підійшли, так би мовити, з європейською логікою. 
Україна вичерпала ресурс засміченості: здається, про це знають навіть дошкільнята. Рівне — не виняток: саме в 2013-му тутешній сміттєполігон вичерпує свій ресурс, тому цей завод був надзвичайно важливим.

Рік з часу інавгурації Мохаммеда Мурсі, що минув 30 червня, був затьмарений політичними неспокоєм та розвалом економіки.  Днями єгипетський опозиційний рух, який очолює протест проти президента країни, висунув йому ультиматум з вимогою залишити посаду до вівторка, 2 липня. В оприлюдненій  заяві зокрема наголошується: якщо президент не піде у відставку і не призначить  дострокових виборів, на нього чекає кампанія громадянської непокори. Активісти кажуть, що вже зібрали понад 22 мільйони підписів на підтвердження своїх вимог.  
Напередодні у Єгипті відбулися масові протести з вимогою відставки президента. Серед демонстрантів представники всіх прошарків населення — заможні й бідні, молодь і люди старшого віку, прихильники військових і ліберальні революціонери, чоловіки й жінки — в чадрі та без.

Навряд чи більшості прихильників відпочинку на Кримському південному узбережжі відомо, що раніше сезони тут ділилися на шовковий, ситцевий і оксамитовий. Та й не дивно. Адже ці поняття з’явилися ще в позаминулому столітті, відколи півострів набув слави курорту. Причому тоді спекотні місяці належали бідним студентам та дрібним чиновникам — звідси й «ситцева» назва.
Згодом оздоровленням громадян (за їхні ж гроші) перейнялася нова держава, і сезонні кордони стерлися. Бо, як гриби після дощу, почали рости санаторії, прилаштовані до цілорічного функціонування. 

Найбільша затока північного Аральського моря  з 1961 року названа іменем  Тараса Григоровича Шевченка. Географічний об’єкт перейменовано у зв’язку з участю Кобзаря в науковій експедиції 1848—1849 років. Цьогоріч виповнюється 165 років з її початку, і з цієї нагоди вийшло у світ історико-біографічне дослідження чернігівця Ігоря Галутви «Він був мені друг, товариш і командир». Винесені у заголовок слова є цитатою з листа Тараса Григоровича, написаного  княгині Варварі Рєпніній про військового моряка і видатного географа Олексія Бутакова.

Він не з чужих слів, а особисто знав засновників закарпатської школи живопису. Ба більше, він їхній учень. Згодом сам продовжив традиції цієї школи, а нині її визнаний корифей відсвяткував своє 75-річчя.
 

У футбольному календарі з’явився новий турнір,  майбутнє якого оповите густим туманом. Фанати київського «Динамо», наприклад, поставилися до товариських матчів українських і російських клубів різко негативно: сектори «Олімпійського», місця в яких зазвичай займає галаслива молодь, минулої неділі демонстративно залишалися порожніми. 

 Хлопчик плакав, а його мама нарочито ігнорувала і гіркі схлипи, і ображене сопіння. Ще й бурчала тихенько: «Учитиме він мене! Замалий для того, щоб указувати дорослим, що робити».
Ми сіли в один тролейбус і жінка зразу ж відповіла на дзвінок мобільного телефона, завдяки чому стала зрозумілою причина її обурення. «Реве ось! — вказала на сина, ніби співрозмовник міг побачити той жест. — Розкричався, що ми дорогу не там переходимо. До них у садочок інспектор ДАІ приходив, картинки різні показував, от він і перейнявся. Що? Та поспішала я, пояснила йому, що дорослим видніше, як правильно вчиняти. От ще ти мені розкажи, що я не права! То сам його із садочка забирай! Тобі не треба поспішати готувати вечерю і вчити уроки зі старшою!» 

Театр починається з вішалки, а «Урядовий кур’єр» з… підворіття: десяток років тому парламентська новобудова на вулиці Садовій не залишила нам вибору, перекривши парадний вхід, і тепер потрапити до редакції можна лише пірнувши у тунель, як поміж собою називаємо прохід попід сусіднім будинком, через який можна зайти у внутрішній двір, щоправда, з «козирної» вулиці Грушевського. Досвідчені колеги знають: проскакувати підворіття потрібно на одному диханні, аби не почути позаду чергове: «Ви не підкажете?» Однак найдосвідченіші не раз переконувалися: саме там, а не на навколишніх печерських пагорбах можна іноді «спіймати» класну тему.

Влітку 1990 року Рада Міністрів УРСР зважилась на незвичайний крок: вийти із співзасновників газет «Радянська Україна» й «Правда Украины» і заснувати своє видання. Ясна річ, цей крок не міг бути не погодженим із ЦК Компартії України, адже вся періодика в Україні, як і в усьому СРСР, тоді ще перебувала під пильним і невсипущим партійним контролем. Але в життя «нерушимого Союзу» ввірвалися нові часи, почалися незворотні процеси його розпаду. Тож на видання радмінівської газети із скромними обсягами і тиражем у ЦК КПУ подивились поблажливо, як на урядовий бюлетень.