Відомо, що 14 грудня Окружний суд Амстердама (Нідерланди) ухвалив рішення повернути музейні цінності, які експонували на виставці «Крим. Золотий острів у Чорному морі» в музеї Алларда Пірсона — археологічному музеї амстердамського університету, на територію нашої країни і визнав, що вирішувати питання щодо власника цих музейних цінностей бракує повноважень.

Бізнес, в основному великий, знову починає порушувати перед владою питання поступового запровадження реєстраторів розрахункових операцій (РРО), або простіше — касових апаратів, а також складсько-бухгалтерського обліку всіма підприємцями, незалежно від річного грошового обігу. Аргументує він свої пропозиції зростанням обсягів тіньової торгівлі в Україні, а тут — і нелегальні продажі та збитки легальних підприємців, і зарплата в конвертах. До речі, інша пропозиція — стовідсоткове перерахування заробленого на банківську картку працівника.  

Хоч у компанії MatrapacGmbH ще не підписано відповідних документів, уже майже прийнято рішення про закриття виробництва розчинників складних органічних та згортання інших інвестиційних проектів на території Харківської області. Про це та про причини такого рішення повідомив керівник представництва MatrapacGmbH Олександр Капустін. За його словами, на такий безпрецедентний крок німецьких партнерів змусило піти свавілля харківської податкової міліції та безпідставні й неправосудні ухвали судів: Київського районного м. Харкова та обласного апеляційного. 

Те, що призначення на керівні посади нині відбувається шляхом відкритого конкурсу (нехай навіть умовно відкритого), — очевидний прогрес. Водночас процедурні питання у цій сфері потребують значного вдосконалення. Таких висновків можна дійти після ознайомлення з роботою конкурсної комісії Міністерства екології та природних ресурсів щодо призначення нових керівників на посаду директорів національних природних парків. 

Хто найефективніше сортує й збирає відходи упаковки? Вгадали — безхатьки. Невтомно перериваючи хто сміттєві баки, а хто — вже вивернуте вантажівками на звалища. Шерпи вторсировинного Евересту вибирають, пакують, несуть у пункти прийому. Скляні пляшки, папір, метал, пластик… Нерідко якусь копійчину намагаються так заробити й пенсіонери або інші малозабезпечені співвітчизники.

Є ще невелика група свідомих громадян, які відсортовують вторинну сировину, щоб зменшити забруднення довкілля або назбирати коштів на ліки пораненим в АТО. Та загалом більшість не переймається: все скидають в одне відро, а вміст — у контейнер. 

На Закарпатті найчисельніший етнос після українців — угорці. Їх тут проживає понад півтораста тисяч, і всі вони народилися на цій землі. З плином часу не асимілювалися з іншим національним оточенням, їхня кількість залишається стабільною.

Як почуваються угорці у незалежній Україні? Як держава дбає про задоволення їхніх культурних потреб? Чи вважають вони Україну своєю батьківщиною і як виконують свій громадянський обов’язок? Про це «Урядовий кур’єр» розпитував головного редактора угорськомовної газети Karpati Igaz Szo Елемира КЕВСЕГІ. 

На запитання, чому уряд визнав Слобожанську об’єднану територіальну громаду (ОТГ), що в Дніпровському районі Дніпропетровської області, однією з найкращих в Україні, її голова Іван Камінський скромно відповідає: «Не знаю, чому ми найкращі. Не надаю цьому значення. Просто хочеться зробити все так, щоб за мінімальних затрат люди отримали максимально зручні умови, жили в теплі і комфорті».

До речі, Іван Миколайович керує Слобожанською селищною радою з 1990 року, а на останніх виборах на посаду голови вже об’єднаної громади його підтримали 80,1 відсотка людей. Багато корисних ініціатив започатковано в попередні роки: приміром, 2012-го в селищі коштом місцевого бюджету реконструювали дитячий садок «Берізка». Та особливо помітних результатів досягнуто за останній рік — після об’єднання громад селища Ювілейного (нині Слобожанського) і села Степового.  

Цьогоріч найдовша й одна з найдавніших вулиць тисячолітнього Дрогобича —  імені Івана Франка — відзначає 90-річчя свого найменування. А Лішнянській (так вона називалася колись) — кілька століть. Стільки ж цю місцину «по-вуличному» називають Загороди, їх заснували років чотириста тому чотири українські родини, серед яких була й моя. Це до того, чому мені не байдужа доля вулиці і міста, де ступала нога Великого Каменяра і моїх родичів. 

Бойові дії на Донбасі зруйнували тамтешнім мешканцям звичне життя не лише в моральному плані, а й у матеріальному. Знищене або пошкоджене житло, понівечені водогони, лінії електропередач, а ще садочки та школи стали не придатними для того, щоб їх відвідували діти. Завдання військовослужбовців української армії — не лише захищати територіальну цілісність держави і мирне населення від нападу агресора, а й допомагати долати наслідки нападів ворога. Цим займаються офіцери структур цивільно-військового співробітництва (ЦВС). Їхню допомогу з часу створення підрозділу 2014 року вже відчули мешканці прифронтових районів Донецької й Луганської областей. Завдяки діяльності ЦВС для цивільного населення цих районів доставлено 4 тисячі 500 тонн гуманітарних вантажів, а лише за 10 місяців цього року — понад 2200 тонн.  

Трагедія сталася у Чернігові 12 грудня надвечір. У гуртожитку — чотириповерхівці на вулиці Попудренка, 16, де мешкали 196 осіб, переважно працівники місцевої фабрики «Елегант» — о 16-й годині 20 хвилин завалилися плити перекриття із четвертого по перший поверх (6 квартир) та зруйнувалася фасадна стіна. На місце події, звичайно ж, виїхали рятувальники. До аварійно-рятувальних робіт, як повідомляють у ДСНС, було залучено 68 осіб, а також 27 одиниць техніки. До роботи долучили підрозділи МВС, Мініфраструктури, комунальні служби міста.