Газомоторне паливо має велике соціально-економічне значення для столиці. Кожен другий автомобіль у Києві заправляють газом. Однак цей величезний ринок обсягом 4 мільйони заправлень не врегульований. Від цього найбільше потерпає легальний бізнес, адже створюється сприятливий грунт для численних зловживань. Про це заявляють у Першій київській асоціації скрапленого газу і виступають за діалог між бізнесом, владою різних рівнів, організаціями споживачів для встановлення у столиці прозорих конкурентних правил гри на ринку автомобільного газу. 

Як констатує голова Першої київської асоціації скрапленого газу Олександр Приступов, влада не встигає за розвитком ринку. За його словами, 50%(?) автомобілів у Києві споживають газ, тоді як у Туреччині, світовому лідері з газифікації, — 40%. 

Навряд чи хоч когось із громадян України залишило байдужим рішення сейму Польщі про визнання Волинської трагедії 1943 року геноцидом поляків з боку українців. Чимало наших співвітчизників вважають цілком адекватною відповіддю внесення на розгляд Верховної Ради «дзеркальної» постанови, якою згадуване криваве польсько-українське протистояння теж оголосять геноцидом, але вже з боку поляків щодо українців.

Наших громадян (незалежно від їхньої національності) чи не найбільше образило те, що скандальне рішення ухвалено у країні, яка вже традиційно є нашим неофіційним адвокатом у Євросоюзі. Однак не варто забувати як про потужне проросійське лобі у Польщі, так і про те, що згадуваний проект ухвали сейму перебував на її розгляді вже щонайменше кілька років. 

Пригадую, як у 2006-му неподалік Рівного в чудовій лісовій місцині урочисто відкрили велике модернізоване сирітське містечко. Тут, розповідала обласна влада, є все для повноцінного життя та розвитку дітвори, тож ось-ось сюди заселяться вихованці тих інтернатів, де жодних нормальних умов. Оскільки відкриття приурочили до віп-візиту (чи то Президента, чи то Прем’єра, вже й не пригадаю), дітей разом із вихователями таки привезли. На один день. Нині у цій олександрійській школі-інтернаті лише… дві дитини-сироти. Але з бюджету області на її утримання надають 5 мільйонів гривень на рік: заклад став «загальноосвітньою школою-інтернатом», тож тепер сюди залюбки беруть дітей, у яких є батьки. Скажімо, тих, у кого проблеми в сім’ях. Ось тільки чи розв’язує такий підхід проблеми? І чи не занадто це дорого для бідної держави: є у матері проблема із сином-підлітком — прилаштуємо його в інтернат. І матері добре, й заклад «заповнений». 

У Польщі відбулися Світові дні молоді за участі Папи Римського Франциска І під гаслами християнського милосердя. Минуло кілька тижнів, ніби й пристрасті в мені вляглися, а були вони різними... Та значуще оцінюється на відстані. 

Під час недавнього перебування на Закарпатті Генеральний прокурор України Юрій Луценко здійснив політ на гелікоптері, щоб на власні очі оцінити ситуацію із вирубуванням лісів. Побачені ним «лисі» схили гір шокували багатьох українців. Проте, хоч як прикро це констатувати, йдеться вже про справжню пошесть, що дедалі стрімкіше шириться країною — від півдня, де безслідно зникають ніким не захищені полезахисні лісосмуги, до ще зеленого Полісся, де начебто не бракує державних структур, покликаних охороняти наші ліси. 

Останнім часом в Україні для боротьби з корупцією створюють нові спеціалізовані органи і розробляють законодавство. Одним із таких документів є законопроект «Про захист викривачів і розкриття інформації про шкоду або загрозу суспільним інтересам». На думку його авторів, цей нормативний акт має сприяти викриттю корупційних діянь. Загальновідомо, що часто докази чи інформацію про  такі злочини повідомляють свідомі громадяни, проте потім через свою громадянську позицію вони отримують проблеми. Щоб їх захистити, і розробили цей законопроект. Щоправда, юристи занепокоєні деякими його нормами. На їхнє переконання, несумлінні громадяни можуть використовувати його у своїх корисливих цілях. До того ж є у правників підозри, що цей законопроект може спричинити розголошення державної таємниці. 

Якщо театр починається з вішалки, то безумовно, місто, містечко, райцентр — з вокзалу чи станції. Ні обласний, ні районні центри Миколаївщини не можуть похвалитися візитівками у вигляді автовокзалів чи автостанцій. Споруди давно перетворилися на занедбані захаращені притулки, платформи мають жалюгідний вигляд, а площі автовокзалів і станцій віддано в оренду різним фірмам та фірмочкам.

Антисанітарія, бруд, обідрані фасади — все це стало звичайним атрибутом автостанцій. Діяльність багатьох із них супроводжується порушенням законодавства України, наказів Міністерства інфраструктури. Жахливий стан станцій, яким не дали ладу до початку курортного сезону, відлякує туристів. Хоч візитівки могли б стати елементом приваблення гостей та розвитку туристичного бізнесу. 

Свого часу саме через Ольгопіль пролягала дорога з Поділля на Одесу. Втім, і тепер, хоча прокладено нові магістралі, це велике гарне вінницьке село знають завдяки місцевій агрофірмі, яка успішно рік у рік працює та є соціально відповідальним бізнесом. Ось і сьогодні, хоча гаряча пора — жнива, агрофірма  будує 4,5 кілометра державної дороги, а також створює в селі сучасний за дизайном сквер.  

На чолі Волинської облдержадміністрації Володимир Гунчик ось уже два роки. Прийшов до керма краю з бізнесу. Тож, працюючи тривалий час за принципом «гроші люблять тишу», на початках своєї каденції у виконавчій владі мав трохи клопоту через певну непублічність. Однак виклик прийняв і з ним упорався. Посідав ключові місця у всеукраїнських рейтингах голів ОДА і попри безліч чуток про заміну та надскладні виклики щодення області (митниця, бурштин, шахти, мобілізація — всього й не перерахуєш), говорить навіть не про найближчі перспективи, а про план дій ще на три роки. 

Ознайомившись в інтернеті з матеріалами наради під головуванням міністра фінансів Олександра Данилюка, на якій обговорювали питання фінансування професійно-технічної освіти, не можу не висловити свою думку з цього приводу. Як зазначив міністр, «25 років держава виконувала соціальну функцію, навчаючи в цих ПТУ людей, яким нині на ринку праці важко знайти роботу, оскільки великі роботодавці стверджують, що їм ці фахівці не потрібні. Роботодавці створили власну мережу підготовки і готують у ній своїх фахівців, і тому ми 25 років витрачали кошти не зрозуміло на що». Ось так. Я ж вважаю, що держава не фінансуватиме неефективні інституції. Бо це кошти платників податків. Соціальна функція має бути соціальною функцією, і Міністерство соціальної політики повинне напрацьовувати механізми.