Наприкінці лютого — на початку березня 2016 року на розсуд широкого підприємницького кола громадські організації ділової спільноти представлять документ, яким планують закласти фундамент для детінізації української економіки. Йдеться про законопроект із робочою назвою «Про внесення змін до Податкового кодексу та деяких законодавчих актів України щодо гідного оподаткування для виходу економіки з кризи». Його також грунтовно обговорюватимуть на широкій представницькій платформі промисловців та підприємців — Всеукраїнському форумі бізнесу, що має відбутися в березні, щоб вийти на прийнятний документ, що сприятиме відновленню ділової активності, розвитку економіки, а головне — впевненості українців у завтрашньому дні.  

Цієї середи Міністерство внутрішніх справ провело спільну з Міністерством юстиції колегію. У стінах клубу Кабінету Міністрів їхні представники разом із Прем’єр-міністром Арсенієм Яценюком подискутували на тему: «Від нової поліції до нової юстиції та безпеки громадян». Це своєрідна назва плану реформ на 2016 рік для правоохоронної системи та системи юстиції. 

Перебування глави держави у Національному антикорупційному бюро не обмежилося самою церемонією участі у складанні присяги загону спецпризначення НАБУ. Основною метою Петра Порошенка стало проведення наради з керівним складом, детективами і співробітниками управління спеціальних операцій цього відомства, де обговорено заходи задля забезпечення ефективної роботи НАБУ, зокрема деякі законодавчі ініціативи.

Звільнений у запас офіцер-десантник Ярослав Радченко з Полтави недавно виписався зі шпиталю, де проходив курс лікування, й адаптується до мирного життя. Він із незначними перервами 14 місяців брав участь в АТО, зазнав там поранень і контузії, 45 діб перебував у полоні у проросійських сепаратистів. Проте коли я запитав у нього: «Як настрій?» — упевнено відповів: «Усе буде ВДВ!» І повідомив, що якщо потрібно буде Україні, то він готовий повернутися у війська. 

Стільки років минуло, а та картинка перед очима, мов учорашня…Зовсім юне дівча (не більш як десять років), його вчителька — турботлива, уважна до дитини. Щойно приїхали з найвіддаленішого на Сумщині району — Середино-Будського (до речі, прикордонного з Росією, до якої з кілометр), щоб узяти участь в обласному етапі Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика. На вулиці січень аж пече снігом і морозом. І їхати вчительці зі школяркою довелося поїздом усеньку ніч: як сіли у вагон опівночі, так над ранок ступили на перон сумського вокзалу. Далі — маршруткою до місця проведення конкурсу, де вже зібралися десятки учнів, — переможці попередніх етапів.  

23 тернопільських юнаків і дівчат з власної волі упродовж 24 годин перебували в колишньому місці ув’язнення — у камерах слідчого ізолятора радянського КДБ. Свого часу тут допитували, мучили, катували українських патріотів. Двадцять років тому в цьому приміщенні відкрили історико-меморіальний музей політичних в’язнів. Місцевий осередок Спілки української молоді в Україні вирішив у цих казематах щороку організовувати меморіальну акцію під назвою «Доба». 

Відносне затишшя на сході країни дало військовим змогу проаналізувати рівень підготовки солдатів до виконання завдань у бойових умовах. Результат виявився не дуже втішним: в армії — дефіцит офіцерів з військовим досвідом. Також багато зауважень на адресу військових кафедр українських вишів.

Виправити ситуацію спробували активісти, запропонувавши міністру оборони запровадити курс для підготовки офіцерів запасу. Раніше такий курс тривав 4 роки, курсант відвідував заняття один раз на тиждень, а нині завдяки ущільненню програми військової підготовки і щоденних занять кваліфікаційний рівень можна пройти за неповних чотири місяці. За час проходження навчального збору курсанти факультету підготовки офіцерів запасу виконували вправи зі стрільби із стрілецької зброї та гранатометів, з керування броньованою технікою, проходили підготовку щодо мінування. 

Напевне, ми вже дуже скучили за справжніми досягненнями, якщо готові бачити їх і там, де на них немає навіть натяку. І тоді гуляють інформагенціями заголовки, що Одеса готується до круїзного буму і що кількість суднозаходів цьогоріч має зрости втричі.

Після торішнього провального сезону, коли місто відвідали тільки 13 суден, ці новини мали б тішити, якби не були такими відірваними від реальності. Не можна порівнювати кругле із зеленим. Спостереження, що 36 заявок на відвідини міста — це майже втричі більше, ніж 13 торішніх реальних суднозаходів, по суті, нічого не варте. Заявки слід порівнювати із заявками. Так-от, торік їх було 80. А ось курчат, чи то пак суднозаходи, є сенс порахувати хіба вже восени. 

Такої зими, як нинішня, в Донецьку не пам’ятають навіть старожили. Це, раз по раз глухо підкашлюючи у телефонну слухавку, підтверджує мій давній знайомий. «Немає лихого, щоб на добре не вийшло, — іронічно каже він. — Бо коли хтось із домашніх у квартирі починає голосно бухикати, не чути пострілів, які досі лунають біля аеропорту». Дякуючи за передані йому кошти «на вітаміни», продовжує тему: «Грип у нас справді лютує! Тільки «курячий» — такий діагноз люди поставили «новій владі». Птаха на прапорі «республіки» зневажливо звуть дохлою куркою, а коли йдеться про її керівників, автоматично згадують про «курячі мізки». 

У селі Голятин Міжгірського району на Закарпатті 33 роки тому 9 лютого у сім’ї Івана та Ганни Зубаничів народився син Василь. Далі, як у книжці. Дитинство, друзі, школа, вибір професії. Кажуть, що доля людини визначається задовго до її народження. І змінити її навряд чи під силу комусь земному.

Про кар’єру військового батьки Василя й слухати не хотіли. Усе сподівалися, що то дитячі забавки. Доки не почули синове: «Подав документи до Одеської академії Сухопутних військ. Екзамени успішно склав». «Такий наполегливий», — говорили про курсанта-земляка односельці.