Проводять такий захід турійчани не вперше.
— Тандем «громада — влада» дає прекрасний результат, якщо люди бачать, що їм чесно розповідають про проблеми і щиро просять у них допомогти, — зауважила голова районної ради Ольга Черен, яка взяла на себе левову частку організаційної роботи із залучення людей до благодійництва. — Свого часу після першого благодійного вечора на зібрані кошти ми відремонтували приміщення дитячої музичної школи.

Недавно пощастило вперше побувати в школі селища Чупахівка Охтирського району на Сумщині. Саме пощастило, бо відкрив для себе багато чого нового, доброго і світлого.
Того дня у навчальному закладі, який нічим особливим не вирізняється з-поміж сотень інших, проходив методичний фестиваль (!) учителів української мови та літератури Охтирщини. А його темою сіячі вічного і доброго обрали літературу рідного краю, тобто художні твори письменників-земляків не лише минувшини, а й сьогодення.

Нещодавно «Урядовий кур’єр» писав, як і де жителі східних регіонів, що змушені були переселитися із зони АТО, можуть стати на облік, аби отримувати грошові виплати та матеріальну допомогу («Переселенців візьмуть на облік і після 31 грудня», «Урядовий кур’єр» від 4 грудня, № 226).
Але, як виявилося, наша реєстраційна система далека від досконалості. Про це зауважували експерти під час круглого столу «Вирішення проблем управління інформаційними системами при реєстрації внутрішньо переміщених осіб», який відбувся днями.

На зміну ейфорії, якою в регіоні не так давно супроводжувалося захоплення влади донецько-російською хунтою, прийшли розчарування, розпач і ненависть до так званої ДНР. Запаси лояльності й терпіння у багатьох місцевих жителів виявилися пропорційними вже майже вичерпаним резервам харчів і коштів, передбачливо зібраних ще за державної влади України. Навіть ті донеччани, яких важко запідозрити у симпатіях до української влади, переконалися: нинішні керманичі самопроголошеної і ніким у світі не визнаної «республіки» є могильниками Донбасу. 

Наш світ за останні сто років змінювався доволі стрімко, можна сказати з ураганною швидкістю. Наприклад, ще на початку ХХ століття автомобіль вважали верхом розкоші, а вже згодом майже кожні десять років відбувався великий науково-технічний прорив у більшості галузей знань.

Ми живемо в період віртуалізації та інтелектуалізації господарської діяльності. Причому ці процеси мають не локальний чи епізодичний характер, а набувають дедалі системнішого характеру і поступово охоплюють усе більше господарського простору. 

Шахта «Первомайська» державного об’єднання «Первомайськвугілля» розташована в місті Золоте, підконтрольному Україні. Неподалік проходить лінія розмежування. Внаслідок обстрілів пошкоджено копер, шахту знеструмлено, почалося її затоплення. Одним з наслідків цього може стати забруднення річки Лугань шахтними водами. Така сама ситуація може виникнути і на шахті «Тошківська». 

Років двадцять тому довелось бути на приватному підприємстві, яке іменувало себе м’ясопереробним. Так от, м’ясом там і не пахло. Зате склад був забитий пресованими і мороженими відходами зарубіжних комбікормів. Шкури, кістки, жир. Все, що там мали утилізувати, у нас шляхом сучасних технологій перетворювали у дитячі сосиски й інші делікатеси. Для копченостей теж із-за кордону завозили дерев’яну стружку. Чому, коли в нас своєї вистачає?

— Сюди, тобто в Україну, — популярно пояснили мені, — мішок відходів, а після їх реалізації за кордон — мішок грошей…

Нині, мабуть, немає жодної людини, яка б не допомагала бійцям, котрі несуть службу в зоні АТО. Кожен як може підтримує військових. Своєрідні звіти про добрі справи підготували власні кореспонденти «Урядового кур’єра». 
Нині найближчі сусіди-росіяни принесли на українську землю велике зло й трагедію — війну, руїну, смерть. Щоб побороти лихо, наші співвітчизники самовідданістю, пожертвами, гідними справами й за лінією вогню наближають перемогу над агресором та його бойовиками, а отже, й час добра.

Одна з найпріоритетніших реформ сьогодення — антикорупційна. За багатьма напрямами змінюються підходи до контролю за діяльністю державних службовців, за їхніми доходами, видатками, до моніторингу фінансових витрат. На Чернігівщині взаємодія органів виконавчої влади з правоохоронними органами, як загалом у країні, переходить у більш жорстке русло. 

Попри те, що у другій половині цього року воєнна агресія проти України стала масштабнішою і зовсім не прихованою, а економічне становище істотно погіршилося, наша країна майже зникла зі світового інформаційного простору. Частково у цьому винні ми самі, посилаючи меседжі про нібито перемир’я. І дарма що впродовж усього збройного конфлікту його дотримувалася виключно українська сторона і коштувало воно нам сотні людських життів, чого, за великим рахунком, ніхто не оцінив.