«…Ключі можу передати Швондеру. Нехай він оперує!» Ці слова одного з головних героїв роману Михайла Булгакова «Собаче серце» ніби про нинішню ситуацію, в якій опинився унікальний медичний заклад — Донецький інститут невідкладної та відновлювальної хірургії ім. В. Гусака НАМН України. Тривалий час медики працювали у неймовірно важких умовах, рятували тяжкохворих пацієнтів і сподівалися, що «нова влада» не втручатиметься в їхню роботу. Втім, сучасні швондери від самопроголошеної «республіки» 13 листопада направили в інститут листа, в якому повідомлялося про перепідпорядкування закладу і перенайменування його в «Республіканський центр невідкладної хірургії ДНР». Частина фахівців, а також директор інституту професор Владислав Гринь відмовилися працювати за таких умов і заявили про намір залишити Донецьк і поновити роботу вже на українській території.

Раніше до медзакладу за фаховою допомогою приїжджали хворі навіть з-за кордону, а тепер тут усе взято бойовиками під охорону, а частина спеціалістів виїхала. Фото з сайту static.panoramio.com

Із «республікою» не по дорозі

Створення медичного закладу, де сміливо бралися за пацієнтів, яких попередньо консиліуми лікарів визнавали безнадійними, колись підказало саме життя і величезне техногенне навантаження в регіоні. Поштовхом для подальшого розвитку інституту став позитивний досвід надання допомоги травмованим шахтарям, які отримували опіки значної частини поверхні тіла під час аварій. А вже згодом завдяки запровадженню сучасних технологій та унікальних методик тут навчилися витягати з того світу пацієнтів з опіками 98—99 відсотків. Сюди направляли людей з інших областей України, а також із близького і далекого зарубіжжя. Приміром, в інституті невідкладної та відновлювальної медицини повернули до життя 18-річного юнака з Полтавщини, який дістав важкі опіки, пропустивши через себе 27 тисяч вольт! А кілька років тому в Донецьку врятували 16-річного хлопця з Росії: потерпілий мав 98 відсотків опіків. Нову шкіру для нещасного вирощували в інституті, де раніше почав діяти унікальний підрозділ — лабораторія клітинного і тканинного культивування. До речі, в Європі бралися використовувати згадану технологію тільки у двох клініках — у Парижі та Донецьку.

На жаль, нормально працювати й розвиватися за нинішніх складних умов на Донбасі стало неможливим. «Я до останніх днів сподівався, що інститут залишиться у складі Національної академії медичних наук України, — підкреслив у своєму оприлюдненому зверненні до колег його директор Владислав Гринь. — Отже, приймаю важке рішення. Керуючись виключно особистим вибором, я не стану очолювати Республіканський центр невідкладної хірургії ДНР. Більше того, щиро підтримую рішення Президії НАМН України про переведення інституту на територію, підконтрольну українській владі, і вже розпочав відповідну роботу».

На валізах

Що й казати, подібний вибір був дуже непростим для всього трудового колективу, де донедавна працювали майже три тисячі осіб. «Чимало наших лікарів, як і колег з інших місцевих лікарень, «сиділи на валізах» ще з весни чи літа, — розповідає «УК» медсестра, яка ще досі працює у закладі. — Немало людей виїхали ще раніше, бо мали нормальні пропозиції для роботи та проживання в Києві, Харкові, Дніпропетровську, Запоріжжі. Частина збирається у дорогу й зараз. Але не варто думати, що всі ті, хто залишається в Донецьку, в захваті від так званої ДНР. Ми тривалий час відчуваємо проблеми із забезпеченням обладнанням, медикаментами. Про своєчасну заробітну плату вже почали забувати. Але з іншого боку — куди їхати?  Хто і де нас чекає і може дати житло? У зрілому віці знову шукати якоїсь роботи і десь знімати куток?..»

Точна кількість медиків, які залишаються, невідома, проте їх немало. Поки не йдеться про вивезення унікального обладнання, серед якого лабораторія для клітинного і тканинного культивування, апарат для проведення безкровних операцій, ультразвуковий кавітатор для очищення шкіри, особливі ліжка для пацієнтів із клінісферою (потерпілі від опіків на них немов перебувають у невагомості). Тобто матеріальна база, аналогів якій годі шукати у медичних закладах України, поки залишається в руках донецьких спеціалістів. Інша річ, якщо «нова влада» надумає знайти покупця і вигідно збути «товар». Такі побоювання небезпідставні, адже існує безліч прикладів пограбування майна навіть тих місцевих структур, які погодитися на співробітництво.

За попередніми припущеннями, юридична адреса закладу, який планує відновити наукову роботу (клінічні підрозділи перенести не реально) буде в столиці. Цю інформацію офіційно підтвердила радник голови Донецької обласної державної адміністрації Олена Петряєва. «Інститут невідкладної та відновлювальної хірургії ім. В. Гусака зареєстрований у Києві на базі інституту Шалімова. А те, що залишилося в Донецьку, невідомо, як називатиметься. Очолив його Еміль Якович Фісталь. Класний хірург і суперпрофесіонал в опіковій справі», — каже вона. Також вона розповіла про можливості вивезення сучасного обладнання. «У так званої ДНР підготовлена постанова — вивезення обладнання прирівнюється до мародерства. Міра покарання — аж до розстрілу! Тому навряд чи хтось нині наважиться на це. До унікальної лабораторії клітинного культивування вночі приїхали озброєні люди, все оточили. Так і біля кожного закладу, всюди, де є матеріальні цінності, виставлена їхня охорона». 

   Фахівці донецького інституту невідкладної та відновлювальної медицини ім. В. Гусака врятували немало безнадійних пацієнтів. Нині вже сам унікальний медичний заклад потребує допомоги. А відновлення чи початок діяльності на новому місці дещо нагадує оті зусилля, коли нову шкіру терпляче і дбайливо вирощують із зовсім невеличкого клаптика, який залишився. Є сподівання, що у недалекому майбутньому цей заклад таки продовжить історію своїх досягнень.