Не знаю, чого більше було в моєму намірі у велетенському просторі столичної промзони на Видубичах у передостанній день ГогольФесту-2012: перформансу, інсталяції чи хуліганства. Гадаю, саме третім поняттям охрестили б його охоронники міжнародного фестивалю сучасного мистецтва, якби цей намір я здійснила насправді, а не в своїй уяві. Коли стояла в невеличкій черзі охочих (майже всі студентського віку) опинитися перед Сценою під вікнами, де мала розпочатися вистава режисера Андрія Іванюка «Сім» за творами французького митця Антонена Арто «Кров’яний фонтан» і «Самурай, або Драма почуттів».  

Ми почали грати в старому динамівському стилі — через фланги, не приховував  задоволення  по закінченні матчу Тарас Михалик, один з вихованців волинської футбольної школи, який свого часу вдало вписався у стиль столичного клубу.
Справді,  двічі змусивши капітулювати хорватів після флангових атак, київське «Динамо» разом із заповненим уболівальниками «Олімпійським»  відсвяткувало свою першу перемогу в Лізі чемпіонів під керівництвом Олега Блохіна, рука якого вже відчувається на пульсі рідної команди. 

Чомусь склався стереотип, що першовідкривач залізорудних скарбів Кривбасу Олександр Поль — романтик і дивак, який, за твердженням численних біографів, «закінчивши курс наук, повернувся в рідні степи, взяв до рук посоха і пішов пішки оглядати могили, городища, урочища». Насправді йдеться про підприємливого прагматика, чиї заслуги нічим не менші, ніж в англійця Джона Юза, від якого зазвичай розпочинають офіційний відлік індустріалізації півдня України. 

Завод на Видубичах після ГогольФесту знову перетвориться на гарбуза. І в останні фестивальні дні, що трохи гірчили завершенням свята, мені хотілося поговорити не з організаторами, не з митцями, навіть не з відвідувачами-зірками. Зі своїх брудних і ще працюючих цехів за усім, що відбувалося протягом тижня, мовчки спостерігали працівники заводу. Вони не виявляли особливого інтересу до людей, які бігали навколо і робили багато галасу з нічого. Витирали засмальцьованими руками засмальцьовані щоки, спльовували набік і далі ремонтували двигун. Дуже поетичний народ, між іншим.  

Про порушення перегляду антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну ламп розжарювання електричних загального призначення походженням з Китайської  Народної Республіки у зв'язку  із закінченням строку їх застосування

Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну листів азбестоцементних гофрованих (шиферу) походженням з Республіки Білорусь  

Про порушення та проведення антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну полівінілхлориду суспензійного походженнямзі Сполучених Штатів Америки 

 Постанова НКРЕ № 1165 від 6.09.2012

10 вересня 2012 р. № 893

Про внесення змін до постанови  Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 р. № 1194

Попри те, що з 1 червня цього року в Україні діє розпорядження про заборону на експлуатацію неякісних атракціонів, навіть серед прихильників такого виду розваг не всі довіряють «гойдалкам-каруселям». Тож не зважуються на них сідати. Тим паче, не пускають дітей. Так, про всяк випадок. Дехто каже, що викид адреналіну відбувається навіть не під час катання на тому чи тому атракціоні, а ще під час посадки на нього. Бо нині ці розважальні об’єкти стають такою собі «російською рулеткою» — невідомо, чим закінчиться катання.