Уже традиційний атрибут нашого півдня: поряд з торговцями пиріжками молодики, які нав’язливо пропонують фото на тлі моря з мавпочкою, крокодильчиком, змійкою тощо. Мало хто з представників фауни має шанс дожити до кінця пляжного сезону. Хоч боротьба з горе-фотографами триває вже не перший рік, щосезону вони преспокійно вигулькують знову, аби заробити гроші на замордованих тваринах.  

Звертаються до вас члени Дніпропетровської обласної ради батьків та вдів військовослужбовців, які загинули в Афганістані. Багато років минуло з тих пір, як у мирний для держави час наші сини і чоловіки, молоді та сповнені планів на майбутнє, повернулися на Батьківщину в цинкових гробах. Але й досі ми — члени родин цих героїв — залишаємося практично соціально незахищеними. Більшість з нас нині літні люди, які отримують мінімальну пенсію за віком. І невелику доплату — 42% від прожиткового мінімуму — за наших хлопців, тимчасом як у Росії така категорія людей отримує повну другу пенсію за втрату годувальника у розмірі 200% від трудової пенсії за віком незалежно від прожиткового мінімуму. 

Просто посеред моря на дамбі, що з’єднує водний простір з материком, на 43 м здіймається колесо — воно може то ховатися в Нептунові нетрі, то зненацька виринати із блакитної безодні. У місті, яке впродовж трьох місяців (12.05—12.08.) приймає ЕКСПО-2012, колесо Big-O вважають центральним орієнтиром, серцем міжнародної виставки. Великий його овал символізує букву «О» латинського алфавіту — з неї починається слово «осеан» (океан). Символізує також цифру «О» — вона означає точку відліку нового витка в розвитку людства шляхом глибшого пізнання моря.  

Поспілкуватися з природою, набратися сил, енергії та заховатися від неймовірної спеки — найзаповітніша мрія більшості вітчизняних відпочивальників. Харківським школярам, які оздоровлюються цього літа в таборі «Зелена гірка», що розкинувся в мальовничому куточку Зміївського району в цьому пощастило.

 — Ми вперше приїхали сюди, і нам усе подобається, — діляться враженнями від свого відпочинку школярки Ліза Мариненко і Мар’янка Молот. 

Хочу дізнатися, чи маю право отримати статус учасника Великої Вітчизняної війни? Проблема в тому, що я напевне не можу зібрати всі необхідні документи. Адже часу пройшло дуже багато, деякі згубилися, інші просто немає в кого затребувати.

Як бути в такій ситуації? Порадьте, куди звернутися по допомогу?

Б. ЛИМАНСЬКИЙ,
с. Райки Вінницької обл. 

Микола Лисенко, праправнук основоположника української класичної музики М.В. Лисенка, навідується до Полтави нечасто. Востаннє він був тут 15 років тому, коли ще навчався у Київській державній консерваторії. Тому його приїзд до Полтави на закриття обласного музичного фестивалю мистецтв «І струни Лисенка живії…», присвяченого 170-річчю від дня народження видатного композитора і диригента, став справді подією. Особливо коли молодий маестро став за диригентський пульт на заключному концерті симфонічного оркестру Полтавського академічного обласного музично-драматичного українського театру ім. М. В. Гоголя, де крім лисенківських, звучали твори сучасної української музики народної артистки України, лауреата Шевченківської премії Лесі Дичко.

Київський «Арсенал» з великим рахунком розгромив у рідних стінах словенську «Муру» — 3:0, а донецький «Металург» зіграв унічию в гостях з норвезьким «Тромсе».
У столичному поєдинку вирішальною стала заміна ганського легіонера Адійє на Олександра Ковпака. 29-річний форвард забив у ворота словенців такий потрібний другий м’яч, після чого господарі поля зуміли дотиснути знесиленого суперника. 

Щоранку біля порога цього закладу, що розмістився посеред старого, але доглянутого парку, зупиняється мікроавтобус. Назустріч поспішають вихователі, медсестри й допомагають діткам, що приїхали з усього району, зайти у приміщення. Когось ведуть за руку, когось несуть на руках. Бо діти, що тут перебуватимуть упродовж дня, потребують особливого догляду, індивідуального підходу в навчанні й вихованні, кваліфікованої допомоги педагогів і медичних працівників.  

Численні відвідувачі Сумського краєзнавчого музею неодмінно оглядають  експозицію, присвячену  видатному землякові, льотчику-випробувачу, уродженцю села Річки Білопільського району Степану Супруну. З-поміж раритетів особливо вирізняється броньована спинка крісла літака, на якому він здійснив останній політ. Зі слідами від куль і помітною вм’ятиною від снаряда, що став фатальним для повітряного аса, вона наче дихає жорстокою історією, повертаючи пам’ять до початку липня 1941-го. Саме четвертий день цього місяця став останнім у біографії пілота.  

Перемога чотирьох українських студентів на міжнародному конкурсі «Дизайн програмного забезпечення» в Сіднеї приємна для нас принаймні з трьох боків. По-перше, сама по собі, бо не перевелися ще світлі голови на землі українській. По-друге, ідею хлопці висунули в царині сьогодні найпрестижнішій, а отже найконкурентнішій — програмному забезпеченні. По-третє, довели останнім бастіонам «совкового менталітету», що наука — це насамперед не достатні фінанси та укомплектовані лабораторії, не кількість академіків та монографій, а «одна, але полум’яна пристрасть».