Темні квартири, щоденні крижані калюжі під холодильником, романтичні вечері при мерехтливому світлі кишенькових ліхтариків. Знайома картина?

Це тепер на Рівненщині проходять справжні фестивалі різдвяних вертепів. А мене щоразу впродовж Різдвяних свят огортає теплий спомин про те, як піввіку тому наша хлоп’яча ватага ходила від хутора до хутора і приємно дивувала людей своїм дійством. 

ЧИТАЙТЕ В ДОБІРЦІ:

Майстер гострого слова

Наш Мічурін

У Росії розумним — лише лихо 

Я йшов асфальтівкою до Радівки і з цікавістю читав на щитах обабіч дороги про здобутки місцевих хліборобів та тваринників. 2014-го, повідомляла наочність, вони виростили та зібрали по 70 центнерів з гектара зернових, 45 — гороху, отримали в середньому по 18 поросят від кожної свиноматки.

Уся ця звітність була ніби не з нашого сьогодення. Але читати її було приємно, і навіть тепло стало у цей прохолодний ранок: місцеві селяни пишаються результатами своєї роботи, тож і виставляють їх на показ. Захотілося занотувати ці та наступні написи на щитах, але біля мене загальмувала автівка, водій якої люб’язно запропонував підвезти до села. 

У післямайданівській столиці театральний бум — минулий сезон приніс 83 прем’єри. Тим часом головний режисер Молодого театру Андрій Білоус вважає, що глядачі уникають політизованих вистав. Чи не тому деякі касові актори виявляють свою політичну ангажованість. Приклад? Ірма Вітовська.  

Псевдомисливці знову хочуть вбивати тварин у заповідниках і національних парках. Отримати таке право вони планують через законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (щодо удосконалення окремих положень)» №1427, який уже зареєстровано у Верховній Раді. 

Зимові канікули діти зі східних регіонів України із задоволенням проводять у західних областях, жителі яких гостинно приймають численні делегації, знайомлять з українськими традиціями зимових свят,  відігрівають любов’ю та увагою. Так врешті-решт  народжується порозуміння між мешканцями  різних регіонів та усвідомлення складності  історичного шляху нашої спільної Батьківщини. 

Різдво Христове Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк зустрічав не в Україні. Про те, що Христос народився, він сповістив у Берліні в дипломатичних тонах. У Німеччині глава уряду перебував два дні з офіційним візитом — на запрошення Федерального канцлера Федеративної Республіки Німеччина Ангели Меркель. Переговорами з нею Арсеній Яценюк завершив свій візит до західної країни-сусідки (ця зустріч розпочиналася урочистою церемонією військових почестей).  

Здається, він один-єдиний з усіх відомих дисидентів не став головою чи ідеологом котроїсь партії, не пішов у народні депутати і взагалі знехтував кар’єрою політичного діяча. Він лишився просто ЄВГЕНОМ СВЕРСТЮКОМ. Тим, чиє ім’я незмінно більше й авторитетніше за всі можливі посади і звання. Мовлячи по-сучасному, це ім’я — голосний бренд. Добре розуміючи вагу його світлого імені, не одна політична сила закликала Сверстюка приєднатися. З усього зрозуміло, що це в нього давно осмислена позиція, свідомий вибір, за яким стоїть те, що називається життєвою філософією. 

Двоє озброєних автоматами Калашникова людей  у масках з криками «Аллах акбар!» увірвалися до приміщення сатиричного журналу «Шарлі Гебдо» в Парижі, коли там відбувалася традиційна літучка. Спершу розстріляли двох охоронців — офіцерів поліції, а потім холоднокровно, змусивши жертв перед смертю представлятися, вбили десятьох журналістів. Серед них головний редактор видання Стефан Шарбонньє і троє відомих карикатуристів. Саме їхні карикатури на ісламські релігійні символи, найімовірніше, стали причиною трагедії.