Збройне протистояння на Донбасі показало суспільству, що замість об’єднання різних регіонів спільним баченням майбутнього політичні еліти нарощували електоральні переваги та власний політичний капітал шляхом розхитування маятника культурно-історичних відмінностей між регіонами. Цей процес тривав протягом усіх років незалежності й вилився у брак культури діалогу всередині країни й культивування політики, за якою переможець отримує все. На цьому наголошували учасники «круглого столу», які зібралися у День Соборності України, щоб з’ясувати, що роз’єднує і може об’єднати українців.

Одним зі шляхів урегулювання конфлікту може стати загальнонаціональний діалог щодо подальшого розвитку України як цілісної суверенної держави. Його ініціював Міжнародний центр перспективних досліджень. Проект передбачає залучення зацікавлених сторін на регіональному, національному і міжнародному рівнях. Реалізація проекту вже почалася: з 25 грудня 2014 року по 15 січня 2015-го Фонд «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» спільно з соціологічною службою «Ukrainian Sociology Service» провели опитування в 11 регіонах країни.

Зокрема з’ясувалося, що уявлення про існування двох майже рівних в Україні ідентифікацій — української та російської — не відповідає дійсності: Українською державу вважають близькою 95% опитаних. І все-таки російська мова та культура не чужа нашим громадянам. Тому в більшості регіонів України маємо справу з подвійною культурною ідентифікацією, а в частині — з подвійною державною ідентифікацією. Це створює значні труднощі у проведенні культурної та інформаційної політики в умовах воєнного протистояння з Росією.

Більшість населення країни вважає себе передусім громадянами України — 67,5%. Деякі регіони виокремлюються вищим рівнем регіональної ідентифікації: це насамперед Донбас, Закарпатська та Чернівецька області.

Упродовж п’яти місяців ця карта подорожувала всією країною, побувала і в зоні АТО — українці вишивали на ній свої регіони. Фото Володимира ЗAЇКИ

Лише 5% українців хотіли б, щоб регіон, у якому вони живуть, відокремився від України. Здебільшого громадська думка поділяється між двома варіантами: бути регіону в складі унітарної України з нинішніми повноваженнями (33%) чи у складі унітарної України з розширеними повноваженнями (46%).

Головними чинниками, що можуть роз’єднати українців, було визнано корумпованість влади (29%), дії олігархів (29%), дії Росії на роз’єднання України (25%), маніпуляція інформацією через ЗМІ (24%), розділення українців методом політичної агітації (20%).

Найефективнішими для примирення українців були б, на думку населення, такі дії: перемога у війні (36%), реальна боротьба з корупцією (35%), поліпшення соціально-економічного стану в країні (34%). Тим часом на останніх місцях за дієвістю — федералізація України (6%), прийняття російської мови як другої державної (8%).

Упевненість у необхідності державної політики примирення об’єднує всі регіони України, особливо відчувають її потребу жителі Донбасу (63%).

АВТОРИТЕТНО

Ірина БЕКЕШКІНА, 
директор фонду «Демократичні
ініціативи імені Ілька Кучеріва»:

— Соціологічне опитування показало, що Донбас виокремлюється серед інших регіонів. Але позитивне те, що там за рік зросла ідентифікація з Україною.

Зважимо на те, що Донбас не унікальний. Схожі настрої простежуються і на Закарпатті. А тому питання децентралізації актуальне.

Слід звернути увагу й на брак на Донбасі єдності громадської думки. Там слід активніше проводити державну політику примирення. Започаткований проект сприятиме виробленню пропозицій до політики національної єдності.