Сучасний світ і бізнес — це потік інформації. І той, хто подає найбільш прийнятні дані для бізнес-планування, виграє. Канадці кажуть: на те, щоб зацікавити потенційного інвестора, відводять лише 10 хвилин. Цю норму взяли за орієнтир розробники інтерактивної інвестиційної карти України (ІІКУ), щоб максимально ефективно в онлайн-режимі звести того, хто потребує інвестицій, і тих, хто має намір їх робити. Карта містить найактуальніші пропозиції з усіх регіонів країни. Подібні електронні ІІК мають, приміром, Польща, Туреччина, Румунія.
Отже, як і було анонсовано у травні, восени в столиці презентували ІІКУ. Її розробники — Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами України (Держінвестпроект) і Проект міжнародної технічної допомоги «Місцевий економічний розвиток міст України» (МЕРМ). Останній спрямовано на створення сприятливого клімату для економічного розвитку нашої держави, його фінансує уряд Канади.

Кілька днів поспіль дорогою на роботу проходжу повз великий плакат. На ньому — шестирічна дівчинка Нона, що страждає від гемофілії, і цифра, яка зменшується щодня: так громадські активісти, що пікетують Кабмін, нагадують чиновникам, скільки лишилося до кінця терміну, відведеного Прем’єр-міністром на закупівлю ліків державою. «Залишилось 5 днів» — було написано на плакаті у п’ятницю.
Нагадаємо, що патова ситуація з тендерами виникла не вчора. Ще на початку літа нині відсторонений міністр охорони здоров’я Олег Мусій заявляв, що його перший заступник Руслан Салютін, очільник тендерного комітету, саботує проведення тендерів на закупівлю ліків за державними програмами, і казав, що давно підготував подання про його звільнення. 

Україна відчуває безпрецедентну фінансову підтримку всього світу — саме це стало лейтмотивом прес-конференції  в Києві голови Нацбанку України Валерії Гонтаревої, організованої після її візиту до Вашингтона. Під час цієї важливої поїздки головний керманич регулятора мала результативні зустрічі з керівництвом Міжнародного валютного фонду, Світового банку, інших міжнародних фінансових організацій і донорів, та з інвесторами.
«Я поспілкувалася із главами центробанків Нідерландів, Франції, Польщі, Грузії, Австрії, Литви, Молдови. Усі вони виявили неабияку зацікавленість щодо врегулювання російсько-українського конфлікту і надання додаткової фінансової допомоги Україні.  А голова МВФ Крістін Лагард заявила, що геополітичні ризики, пов’язані з Україною та військовою агресією Росії, — це загроза усій міжнародній безпеці та світовому економічному зростанню. Важливо, що міжнародні інвестори, банкіри та американський уряд це дуже добре розуміють. Такої  безпрецедентної підтримки, яку ми сьогодні відчуваємо з Америки, я ще не бачила», — наголосила Валерія Гонтарева. 

Чому на годину запізнився на презентацію своєї книги в Спілці письменників поет? Не кожен з його побратимів по перу пояснить свою непунктуальність ось так: «У нас о 8-й ранку був бій, а потім десь до 10-ї наші позиції накривали мінометами. Це така зараза: не можеш відстрілюватися, коли летить міна, бо б’ють здалеку, треба пересидіти в окопах, бліндажах. Сьогодні били з великокаліберних мінометів — якщо ти не на позиції і не в окопі, найкраще знайти схованку десь у підвалі. А щоб сісти в авто і їхати, не було й мови. Як тільки виникла пауза, втомилися по нас стріляти, я вирушив до вас». 

«Немає значення, коли він загинув, — сімдесят років тому в карпатському лісі, сім місяців тому на Інститутській чи сім днів тому в Донецькому аеропорту. Ми маємо берегти пам’ять про всіх них. Адже наша свобода — їхня кров», — цими словами відкрив пре м’єрний показ документальної стрічки «Хроніка Української Повстанської Армії (1942—1954)» у Центральному будинку офіцерів Збройних сил України директор Українського інституту національної пам’яті історик Володимир В’ятрович. Організували захід Український інститут національної пам’яті, Міністерство оборони та Галузевий державний архів Служби безпеки України.

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ 

Життя як авантюрний роман
Бандерівці чи совіти?
Від козацького писаря — до сенатора
Не заради слави

За всіма ознаками події, про які піде мова, повністю відповідають суті популярної свого часу серед читачів газетної рубрики «із зали суду». Щоправда, йдеться не про окремий процес, а про десятки судових засідань, присвячених фактично одній і тій же справі, не пов’язаній, скажімо, з такими критично важливими для судочинства питаннями, як безпека держави, масштабна корупція чи сепаратизм... Просто ось уже кілька років районний, обласний, а тепер і київський суди розбираються в претензіях двох жительок села до своєї ж сільради в особі її голови.  

Так уже сталося, що наш ринок заполонили зарубіжні товари легкої промисловості, однак санітарні служби періодично констатують, що значна їх частина шкідлива для здоров’я. Проте бідний покупець лише  стинає плечима. Мовляв, а куди подітися, все одно нічого кращого вітчизняного немає.

Неправда, є! І навіть таке, що подібного за кордоном не мають. Біда   в іншому: про досягнення українських вчених і виробничників у створенні і освоєнні нових матеріалів для легкої промисловості мало відомо широкому загалу. І в цьому не провина, а біда винахідників та розробників, оскільки 23 роки вітчизняний ринок орієнтують на поставку зарубіжного краму, а отже, й виробництва та науки. 

«Три серця» покажуть у Національному палаці мистецтв «Україна» о 17-й годині 25 жовтня: фільмом-відкриттям Міжнародного кінофестивалю «Молодість-44» стане нова стрічка з такою назвою провідного французького кінорежисера Бенуа Жако з Венеційського кінофестивалю. Найкоротше її сюжет означений як історія кохання на трьох: Сільві, з якою Марк познайомився, тиняючись містом після запізнення на нічний потяг, а за кілька днів не з’явився на побачення з нею, повертається до колишнього чоловіка. Та на цьому їхні долі не розминулися. Бо зустрівши невдовзі Софі й запропонувавши їй руку і серце, чоловік і не здогадується, що ця жінка — найрідніша людина для Сільві…   

У романі Еріха Марія Ремарка «На Західному фронті без змін» одна зі сцен вражає: солдати в окопах намагаються подолати навалу пацюків. Створінь огидних настільки, що автор не без презирства описує цю погань: «Тутешні пацюки якісь особливо бридкі, надто вони великі. Це ті, що їх звуть трупними пацюками. У них мерзенні, злющі, безвусі писки, а сам вигляд їхніх довгих голих хвостів викликає нудоту».
Гризуни не просто додають воїнам неприємних вражень, вони злодії. Підступні створіння обгризають пайки хліба. На намагання солдат зберегти їстівне діють по-хитрому. «Кроп щільно замотав окраєць у плащ-намет і поклав собі під голову, та однаково не може спати, бо пацюки бігають йому по обличчю, добираючись до хліба. Тоді Детерінг надумав схитрувати: він причепив до стелі тоненьку дротину і підвісив на ній клуночок із хлібом. Коли він уночі ввімкнув кишенькового ліхтарика, то побачив, що дріт гойдається. На клуночку сидів верхи жирний пацюк».