За результатами чотиристоронньої зустрічі у форматі Україна — Євросоюз — США — Росія, яка відбулася в Женеві, було прийнято спільну заяву щодо нормалізації ситуації в нашій державі. У зв’язку з цим у Києві скликано позачергове засідання уряду, на якому обговорено досягнуті у Швейцарії домовленості.   «Російська Федерація в цій заяві змушена була засудити екстремізм. Ця заява, яку підписала Росія, передбачає негайне роззброєння незаконних формувань.  

Чотиристороння зустріч глав зовнішньополітичних відомств України, США, ЄС та Росії у Женеві закінчилася більше з позитивним, ніж негативним результатом, який так потрібен для деескалації ситуації у східних регіонах нашої країни. Учасники ухвалили Спільну заяву, яку оприлюднила прес-служба вітчизняного зовнішньополітичного відомства:

«За результатами зустрічі в Женеві щодо ситуації в Україні було досягнуто домовленість стосовно першочергових конкретних кроків, що мають на меті деескалацію напруженості та відновлення безпеки всіх громадян. 

Тендерні закупівлі, дозвільні процедури, ліцензування імпортних ліків — лише частина корупційних схем, якими оперував попередній уряд. Про це повідомив міністр охорони здоров’я Олег Мусій під час брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.

Серед найрезонансніших справ — розслідування діяльності Державної служби України з лікарських засобів. 

Керівники Міндоходів разом відзвітували у прес-центрі Кабміну про результати першого місяця роботи та подальші плани. Адже встигли і накреслили чимало, зазначали перший заступник міністра доходів і зборів Ігор Білоус, а також заступники Віталій Науменко та Володимир Хоменко. 

З Великодніми святами пов’язані у Лариси Канюки найкращі спогади дитинства. У святково прибраній оселі, коли все дихало очікуванням Пасхи, вона, мале дівча, сідала за стіл поруч із Цецилією Німейчук, найповажнішою у краї писанкаркою, і спостерігала за народженням у руках майстрині веселкового дива. За своє довге життя чернівчанка пані Цецилія досконало вивчила буковинську писанку, запозичивши свого часу майстерність у видатних писанкарок. Розписані нею справжні, тобто шкаралуп’яні, писанки дарували навіть вінценосним особам. Якось їх замовив у пані Цецилії за великі гроші сам митрополит Буковини Віссаріон і попросив зробити якнайкраще, бо призначалися вони у пасхальний дар королю Румунії Міхаю, під короною якого у ті часи перебувала Буковина. Пані Цецилія подарувала потім Ларисі свій альбом, куди все життя замальовувала бачені нею стародавні писанки. 

Попри вік, стать, пору року, погоду, ситуацію в країні, всім хочеться вірити в казку. Бо з неї в дитячому віці починається велика подорож у життя. Здавалося б, який стосунок має «Золотий ключик», «Попелюшка» чи «Троє поросят» до виховання сучасних українців? Хоч би як парадоксально це звучало, — прямий. На жаль, заклопотані щоденними проблемами, у гонитві за матеріальними благами дорослі часто не надають достатньо уваги таким поняттям, як мораль і культура. Та найгірше, що вони не прищеплюють духовних цінностей своїм дітям.

Відомо, що наслідки цього можуть бути сумними. Ось тут на допомогу приходить дитячий театр. Він частково перебирає на себе функцію батьків у вихованні молодого покоління. За допомогою казки в завуальованій, але водночас доступній формі театр підштовхує дітей до правильних висновків, навчає їх мислити, прищеплює ті цінності, які повинна мати кожна людина. Про історичну місію класичної казки, її виховну роль та значення у формуванні світогляду дитини і батьків ми говоримо із заступником директора Київського академічного театру ляльок Костянтином ПІЧУГІНИМ. 

До 200-річчя з дня народження Кобзаря один з українських телеканалів «дослідився» до того, що цілком серйозно доводив: геній українського народу — незаконнонароджений син одного з представників царської родини. Тим самим ненав’язливо стверджували, що без «блакитної крові» нікого путнього жодна українка не народить, а страдницька боротьба Тараса з поневолювачами України звелася до банальної сімейної розбірки. 

Уперше в світі — ці слова про шість десятиліть їхньої роботи. У  КБ «Південне» та на заводі «Південмаш» створювали ракетно-космічну техніку, якої  раніше не було у світі. «Працювати було цікаво. Ми не мали жодних обмежень, для нас були відкриті будь-які двері й можливості. Ракетну техніку створювали з ентузіазмом», — згадує начальник відділу науково-технічної інформації КБ Олександр Логінов, з яким ми поспілкувалися на презентації книжки «Шістдесят років у ракетобудуванні та космонавтиці». Солідний фоліант з фотографіями і спогадами ракетників днями побачив світ до ювілею «Південного». 

Про те, що на землях Полтавської області та частково Сумщини розташовані рештки колись могутнього протоміста часу розквіту полісів Еллади, яке сучасники називають Більське городище, а Геродот вважав однією зі столиць Скіфії — містом Гелоном, знаю не перший рік і бував там. Але ця місцина має здатність причаровувати. І ось я знову в дорозі. Поряд зі мною в авто — археолог і історик Олександр Супруненко. 

Герой роману «Золоте теля» Остап Бендер стверджував, що на кожного громадянина, навіть партійного, тисне атмосферний стовп силою 214 кілограмів. Із притаманною йому емоційністю Остап Ібрагімович скаржився водієві «Антилопи-Гну» Казимирові Козлевичу: «Це науково-медичний факт. І мені це стало віднедавна важко. Ви тільки подумайте! Двісті чотирнадцять кіло! Тиснуть цілу добу, особливо вночі. Я погано сплю». Делікатний Казимир намагався співчувати великому комбінатору.