Неподалік міста Бережани, що на Тернопіллі, стоїть гора Лисоня. Тут наша доля, тут наша воля, тут наша трагедія. Упродовж серпня-вересня 1916 року на цій горі тривали кровопролитні бої. На герць з російським агресором тоді стали Українські січові стрільці, які з початком Першої світової створили добровольчий легіон. Понад тисячу їх тут полягло чи отримали поранення або потрапили до полону.

Цьогорічного вересня впродовж тижня в Бережанському районі тривали заходи з відзначення 100-річчя від часу боїв на Лисоні та вшанування пам’яті усусів. Наймасштабніші з них відбулися минулими вихідними на самій горі. Тисячі людей зібралися тут на низький уклін стрільцям. 

Ініціатива провести зустріч прем’єр-міністрів України, Словаччини, Угорщини й Чехії належить голові Ради міністрів Польщі Беаті Шидло. Очільник нашого уряду Володимир Гройсман швидко відреагував на її запрошення та відбув до Польщі із дводенним робочим візитом. Із Робертом Фіцом, Віктором Орбаном та Богуславом Соботкою наш Прем’єр мав змогу подискутувати в межах 26-го Економічного форуму, коли формувалися відповіді на запитання: «Чи може Центральна Європа говорити одним голосом?»

Захід приймало місто Криниця-Здруй. Про результати переговорного процесу громадськість дізналася кількома годинами пізніше. Головний висновок можна оформити так: поглиблення співпраці України з країнами Вишеградської групи дасть їй змогу якісніше проводити реформи та інтегруватися до європейського і євроатлантичного простору. 

 Що потрібно знати тим, хто хоче отримати державну допомогу

Допитливі екскурсанти зазвичай не поспішають прочиняти двері Полтавського краєзнавчого музею, уважно придивляючись до самого будинку. Що їх дивує? Герби на стіні? Незвична архітектура? Чи, може, різнокольоровий дах?

Насправді колишня будівля Полтавського губернського земства — перший зразок нового українського архітектурного стилю, який заперечує псевдонаслідування. Це оригінальний проект, в якому відобразилися народні художні уподобання архітектора Василя Кричевського. Напевне, в такому незвичайному будинку незвичайні речі можна побачити. 

Після аудиту підприємств аграрного сектору системи Держрезерву компанією BakerTillyUkraine, який здійснюють власним коштом, державна компанія планує запропонувати його нову корпоративну європейську структуру. Про це «УК» повідомили у прес-службі відомства. 

Що знаменно, говорять в обласному військовому комісаріаті, то це великий наплив жінок. 160 харків’янок цьогоріч також одягли однострої контрактників. Показники стали рекордними для регіону за всю історію незалежності України і мають постійну тенденцію до зростання. 

Син-студент стривожений: таки не на жарт, каже, все закрутилося зі стипендіями. Якщо справді відберуть, буде шкода, старався ж.

«Не хвилюйся, — кажу, — в тебе ж самі п’ятірки, виходить, матимеш академічну за особливі досягнення». Уже кілька семестрів поспіль він, студент факультету іноземної філології, отримує підвищену стипендію — 925 гривень на місяць. Вистачає її не набагато, але певний стимул учитися є, і я це бачу. 

Дорогий Український народе!

Шановні народні депутати!

Шановний український Уряд! 

Найскладніша процедура для громадян в Україні — реєстрація земельної ділянки. У народі кажуть, що в органах землеустрою потрібно замовити проект відведення (правильно — схема відведення земельної ділянки або технічна документація на відновлення меж земельної ділянки). Проходження певної документації чиновницькими кабінетами може вивести з рівноваги будь-кого. Хоч згідно із законодавством, максимальний термін складання документації із землеустрою не має перевищувати шести місяців з моменту укладення договору. У першому півріччі цього року Державна служба з питань геодезії, картографії і кадастру (Держгеокадастр) зареєструвала  437 664 земельні ділянки, а в січні-червні 2015-го — 347 378. 

Анатолій зрадів телефонному дзвінку, на який навіть не сподівався. Залишившись без роботи та без власної невеличкої друкарні, яку довелося «віддати» за борги, він кілька місяців безуспішно намагався знайти застосування своїм знанням та досвіду поліграфіста й управлінця. Втім, траплялися лише пропозиції або неофіційного працевлаштування, або ж не за фахом. Тож і перебивався випадковим підробітком, щоб якось прогодувати сім’ю… А тут голос колишнього колеги в трубці за тридцять секунд розмови розв’язував усі його проблеми. Той телефонував з Росії, говорив квапливо, але всі деталі обіцяв розповісти при зустрічі. Пропонував престижну роботу в солідній видавничій компанії, стабільну й високу платню. «Виїжджай прямо завтра до Бєлгорода, там будуть ще кілька харків’ян, вас зустрінуть. Я вже працюю тут два місяці, все добре, до зустрічі», — скоромовкою проговорив знайомий і від’єднався.

Подальший розвиток подій, як розповів Анатолій, починався гладко, хоча його й насторожувало те, що після зустрічі в нього і ще у трьох харків’ян відібрали документи (для оформлення, пояснили).