Затвердити перелік земельних ділянок, які можуть бути відчужені разом з розташованими на них об’єктами нерухомого військового майна, що додається.
Міністерству оборони разом з Державним агентством земельних ресурсів, Державною реєстраційною службою, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими, районними держадміністраціями відповідно до компетенції забезпечити формування земельних ділянок військових містечок, зазначених у переліку, їх державну реєстрацію, державну реєстрацію речових прав на них, провести технічну інвентаризацію та здійснити відповідно до законодавства державну реєстрацію прав власності на об’єкти нерухомого військового майна, які розташовані на земельних ділянках. 

Що таке блокування державних установ, співробітники нашої редакції відчули вчора на власній шкірі. Всі підходи до урядового кварталу, де й розташована редакція, вранці виявилися щільно заблокованими притиснутими один до одного й до стін будинків автобусами, шеренгами міліції та живими ланцюгами мітингувальників. Люди у формі перекрили вулиці Садову, Шовковичну, Липську, Інститутську, прохід із Маріїнського парку на вулицю Грушевського. Натомість протестувальники розмістилися буквально перед служивими, намагаючись перешкодити людям потрапити до державних установ. 

Перебування у Китайській Народній Республіці глава Української держави розпочав із міста Сіань. Там він провів зустріч із Головою народного уряду провінції Шеньсі Лоу Ціньцзянем. «Думаю, що в ході цієї зустрічі ми обговоримо шляхи співпраці, виходячи зі структури економіки вашої провінції», — задав тон переговорам Віктор Янукович. За його словами,  Україні цікавий досвід Китаю в питаннях розвитку IT-технологій, авіабудування, нафтогазової галузі, космічної сфери.
Сторони виокремили прогрес, який демонструє китайська економіка, досягнутий завдяки лібералізації умов ведення бізнесу. «Ми готові співпрацювати в різних галузях економіки. Україна готова співробітничати з Китаєм як на міжрегіональному, так і на міждержавному рівні», — підкреслив Президент.

Територія, що з півдня й півночі прилягає до міжнародної автомобільної траси Київ — Ягодин — Варшава на кордоні Волинської області з Рівненщиною добре відома тим, хто їздить цією магістраллю в Євросоюз. У роки Першої світової війни тут на тривалий час зупинилося збройне протистояння двох наймогутніших імперій Європи. А під час Другої світової війни оперували як червоні партизани, так і тривалий час діяла знаменита Колківська республіка, населення якої від грабежів нацистів охороняли воїни УПА.

Нині цей регіон дедалі успішніше адаптується до непростих ринкових реалій. Про день нинішній — у розмові нашого кореспондента з головою райдержадміністрації Миколою МИРОНЮКОМ. 

Коли шановному зібранню передують щирі вітання і побажання (саме так було при відкритті ювілейної сесії Ради Міжнародної асоціації академій наук — МААН), це багато про що говорить. Насамперед про небайдужість і повагу. В цьому випадку до президента НАН України Бориса Патона, який 20 років беззмінно очолює й міжнародну асоціацію. Саме він ініціатор її заснування. Привід був один: не можна розривати наукові зв’язки країн СНД. 

Нещодавно після десятирічної добудови та тривалих торгів Росія передала військово-морським силам Індії авіаносець «Викрамадитья». Цей завершений проект у федеральних ЗМІ називають одним з найбільш амбіційних задумів російського суднобудування. Водночас російські ЗМІ визнають, що «виконання індійського замовлення виявилося складною, дорогою і тривалою справою. Однією з головних причин можна вважати неприйнятний стан суднобудівної промисловості на момент початку проекту».
Тож у Росії проблем із суднобудуванням не менше, ніж у нас. Утім, цікаво, чому з моменту підписання перших угод до передачі корабля «Викрамадитья» минуло майже 10 років? І чому при цьому майже не згадують Україну, яка мала стосунок до авіаносця? Питання… 

Напередодні Дня працівників статистики наш кореспондент зустрівся з головою Держстату, доктором наук з державного управління, професором, членом-кореспондентом НАН України Олександром ОСАУЛЕНКОМ.
 

Класик якось підкреслив, що сміху боїться навіть той, хто нічогісінько не боїться. Перефразовуючи сказане і враховуючи деякі сучасні реалії, є резон перефразувати цей вислів: нині ГМО боїться навіть той, кого дідьком не злякаєш і кому й море по коліна.

Приміром, одна молодиця недавно зізналася: вона вже отримала вичерпну відповідь від чоловіка на запитання, коли ж він нарешті кине дудлити гірку. Ось його головна умова і водночас пересторога: «Тоді, коли на пляшках перестануть писати «Без ГМО». 

Заклик «Купуй львівське!» славний і актуальний. Проте одразу виникає запитання: а що, власне, купувати? Півгодинної екскурсії залами виставки-ярмарку «Львів ський товаровиробник», який кілька днів проходив у Львівському палаці мистецтв, достатньо, аби оглянути експозицію. Побачене враження не справило, й тим паче захоплення не викликало. Вразила хіба що скромність асортименту. Виникає запитання: захід проігнорували виробники чи причина в тому, що катастрофічно зменшилися кількість та асортимент продукції місцевих підприємств?           

Готуючись до відзначення 200-річчя Кобзаря, гріх не згадати ще про одну визначну дату — 225-річчя з дня народження геніального митця, якого заслужено називають корифеєм російського театру, творцем його нової естетики, батьком сценічного реалізму. Є всі підстави стверджувати: як уся російська література виросла, за відомим образним висловом, із «Шинелі» Гоголя, так звичний нам театр виник завдяки Щепкіну. Та чи багатьом відомо, що автор «Тараса Бульби» і «Вечорів на хуторі поблизу Диканьки» вважав видатного актора своїм земляком, а Шевченко називав Щепкіна «друже мій давній, друже мій єдиний» та присвятив йому вірш «Пустка» з не менш проникливим зверненням — «друже сивоусий»?