Коли в моїй родині гостювали друзі з півдня Франції, вирішила ознайомити їх із музеєм Пересопницького Євангелія. Книга, на якій присягають українські президенти, творилася тут, за 15 кілометрів від Рівного. Коли вони про все це почули та ще й побачили колекцію Євангелій, виданих різними мовами світу, їхні очі округ­лилися: «На такій історичній спадщині живете! Щиро заздримо». А коли ми разом побували ще й у давньому Острозі та в Дубенському замку, тоді вже тільки й мови було про історичний туризм, який варто розвивати на Рівненщині. 

Усі романи Світлани Талан написано в жанрі реальних історій, які їй підказує життя. Загалом її твори на гостро соціальну тематику.

У 2011 році роман «Коли ти поруч» став лауреатом конкурсу «Коронація слова» та отримав нагороду від фонду Олени Пінчук «Анти-СНІД». За рік було продано рекордний наклад — 80 000 примірників. 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

Народний філософ 

Бердичівський класик англійської літератури

— Онучко, запитай у своїх вчених науковців, чому той Голодомор був у 1932 році, — звернулася до мене бабуся, коли я 1975-го почала навчатися в університеті. — Може, вони там знають. Бо ми, колгоспники, не можемо зрозуміти. То був організований жахливий голод! Це я тобі як свідок кажу. Стільки людей повмирало... А який гарний урожай зерна тоді був! А нам не дозволили його збирати. Охороняли ті поля люди зі зброєю, а відчайдухів, які вночі пробиралися по колоски, розстрілювали. І досі не розумію, чому люди мали з голоду помирати. І під кулі йшли, бо діватися не було куди. А пшениця і жито такі ж гарні у полі стояли, почорніли, пропали. І людей багато пропало... Через отих, оскаженілих... нелюдів... 

Президент України звільнив:  

У межах робочої поїздки до Полтавської області Прем’єр-міністр Володимир Гройсман відвідав учора кілька свердловин державного холдингу «Укргазвидобування». Спілкуючись із керівництвом і працівниками підприємства, він заявив, що розпочата урядом політика досягнення енергонезалежності держави передбачає збільшення обсягу видобутку власного газу до 20 мільярдів кубічних метрів. Досягти цієї мети цілком реально до 2020 року.

«За підсумками цього року ми виходимо на показник 15,2 мільярда кубічних метрів, і тому ставимо завдання до 2020-го вийти на видобуток 20 мільярдів кубометрів», — наполягає Володимир Гройсман. 

Нині їх майже 2 мільйони — людей, яким від початку воєнних дій на сході країни й анексії Криму довелося покинути домівки. Вони могли б стати біженцями, шукати захисту і притулку від війни в інших країнах. Та більшість з них обрали Батьківщину. Перемістилися на її території лише далі від епіцентру бойових дій або окупації.

Найбільше їх переїхали в області, які межують з Донеччиною і Луганщиною, — на Дніпропетровщину й Харківщину. Проте й до столиці та області їх прибуло чимало: близько 230 тисяч, тобто кожен десятий. Із Криму переселенців менше, ніж з Донбасу (на 2 мільйони — лише 50 тисяч), з яких столиця прихистила понад 10 тисяч. 

Такого висновку дійшли вчені-історики з Українського інституту національної пам’яті. Цього року 25 листопада, коли в Україні та світі вшанують пам’ять загиблих внаслідок Голодомору 1932—1933 років, національні жалобні заходи відбудуться під гаслом «Голодомор — помста за свободу, помста за революцію». 

Трохи більш як півтора року тому я очолив країну, щоб протистояти найтяжчій економічній кризі в історії Бразилії. Зіткнувшись із цим викликом, запропонував ухвалити трансформаційний порядок денний для дій влади, який не передбачав будь-яких популістських заходів. Цей порядок денний складається з довгого переліку структурних реформ і має на меті досягнення фінансової стабільності, зростання продуктивності праці та обсягів виробництва. 

Асфальтобетонний завод, що працює з використанням найсучасніших та екологічно чистих технологій, порівняно швидкими темпами збудувала у Маріуполі компанія з Туреччини «Онур Конструкціон Інтернешнл», яка працює в Україні вже 14 років. Сучасне потужне підприємство за умови повного завантаження здатне виробляти щодоби майже 4 тисячі тонн високоякісної продукції. Фахівці запевняють, що такої кількості цілком вистачить не тільки для того, щоб заасфальтувати всі автомобільні дороги у приморському місті, а й траси за його межами. А про суцільну автоматизацію заводу свідчить красномовний факт: наявне тут сучасне обладнання обслуговують всього двоє осіб — оператор та робітник (для порівняння: на підприємстві такого самого профілю в ККП «Маріупольавтодор» працюють 14 персон).