Чимало батьків зазвичай переконані, що в дітей немає проблем. А те, що турбує їхніх синів і дочок, вважають смішним і несуттєвим. Тож добре, коли поруч із дитиною в ці моменти все-таки є той, хто вислухає, підтримає й порадить: інші родичі, друзі, небайдужі вчителі чи вихователі. Проте буває, що проблема криється у самій родині або у школі, і тоді розповісти про неї незнайомцеві буває легше, ніж комусь близькому. Саме тоді стане в пригоді телефон Національної дитячої «гарячої лінії» — 8 800 500 225, яка з 2013 року працює при громадській організації «Ла Страда—Україна». Оператори повідомили, що дзвінків на цей телефон завжди багато. Насамперед розповідають про стосунки з батьками, непорозуміння з однолітками чи вчителями. Тобто про типові проблеми, напевно, усіх дітей і підлітків. Але два роки тому, після анексії Криму і з початку антитерористичної операції на сході України, на «гарячій лінії» з’явилися нові абоненти із болючими й зовсім недитячими проблемами. 

Писанки, мальованки, різьбленки, крапанки, дряпанки і шкрябанки. Курячі, гусячі, перепелині, страусині яйця і навіть ажурно вироблені з глини. Від розмаїття майстерних витворів та дивовижних узорів очі розбігаються. Всього на виставці експонують близько 800 творчих робіт 89 майстрів із Дніпропетровщини, багатьох міст України й Канади.

Окрім різноманітних яєць, тут представлено й інші мистецькі атрибути, що традиційно виготовляють до Великодня: плетені кошики, вишиті серветки й рушники, фігури пташок із соломи, витинанки та вироби з глини, традиційний український народний одяг. 

Художником у Дарини був дідусь. А де ж малювати в Умані, якщо не в знаменитій «Софіївці»! Він часто брав онуку з собою, як ішов працювати. Дивлячись на дідусеві полотна, Дарина й сама почала мимохіть утілювати в малюнках свої кольорові фантазії. Якось напередодні річниці весілля батьків уві сні вона побачила свою першу картину «Тюльпани». Яскраво-червоні квіти з чорними, як ніч, серединками, обрамленими жовтою стрічкою, ніби зберігали прекрасну таємницю, яку ще належало розгадати. Ця картина й досі висить у їхньому будинку. Відтоді живописом почала займатися всерйоз.

Хоч тато завжди бачив її педагогом, а точніше філологом. Все починається зі слова, любив повторювати він. І наполіг, аби Дарина після школи здобула філологічну освіту. 

Батько Анатолія Криволапа мріяв, що син стане залізничником. Але художник став, так би мовити, локомотивом нашого живопису на міжнародних аукціонах. Свій ВІП-статус він сприймає як певну незручність. Його рейтинг призвів до більшої публічності, що відволікає від мольберта, за яким пану Анатолію найкомфортніше. Ми зустрілися на виставці в Музеї історії Києва, яка триває до 15 травня. На ній понад 60 робіт, що зберігаються у приватних колекціях. Виставку афішовано як подяку митця колекціонерам. Глядачі скористалися нагодою сфотографуватися з живим люб’язним класиком.  

 ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ

Українська принцеса Сіаму

Невипадкова закономірність

Англійська стійкість, яка врятувала світ

Яка прекрасна пора року весна! У травні яскравими фарбами, квітковим розмаїттям вкривається земля. Над врунистими ланами з ранку до вечора лунає дзвінкий переспів жайворонків, а в гаях і садах не вгавають солов’їні концерти. Нічна прохолода, росяні світанки, теплий південний вітерець, короткочасний грибний дощик — усе це ознаки того, що «травень літо в гості кличе». У хліборобів активна пора весняно-польових робіт. Великодній тиждень — це Богом даний перепочинок перед початком нового трудового сезону. Нехай святковий благовіст разом із бурхливим пробудженням природи наповнить вашу душу гарним настроєм, добрими помислами, вірою, надією та любов’ю. 

Років із десять тому поверталася з автобусного туру Європою. «А я додому вперше за багато років, — поділилася жінка, що сиділа поруч. — Поїхала в Італію на заробітки, коли донька йшла в перший клас. Спочатку працювала нелегально, тож виїхати не могла. Тільки й чула її голос по телефону. А тепер ось їду до неї на випускний…»

Так ми разом із Зоряною й проплакали до самісінького Львова (ані змоги спілкуватися через скайп, ані інших цифрових технологій тоді в Україні не було). Мама-трудівниця дуже тривожилася: чи ж прийдуть зустріти її донька й чоловік? І прикладала до серця їхні фотографії… Вони прийшли: обійми, сльози, поцілунки. 

Відповідно до статті 26 Закону України «Про державну службу»: 

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» НАКАЗУЮ: 

Якщо ми погодимося, що Крим не наш, потім — що Донбас чужий… Шлях віддавати — неправильний. Просто забрати — теж. Ми маємо знати, де наше і чому воно наше. У багатовіковій історії України Крим — її невід’ємна частина історично, географічно, економічно. Українське суспільство має зрозуміти, що всі землі, які належать до складу України, — це українська територія.