Шановні читачі, друзі нашої газети!

Новий, 2015, рік для «Урядового кур’єра» особливий. Цього року нашій газеті виповнюється 25 років. Редакція вдячна всім передплатникам: і тим, хто разом з нами всі ці роки, і тим, хто тільки почав нас читати. Ми хочемо зберегти той рівень довіри читачів, що існує сьогодні, й зміцнити його у подальшому. «Урядовий кур’єр» намагається жити вашими турботами й радостями, допомагати вам у добрих справах і приходити на допомогу, коли скрутно. Ми регулярно отримуємо слова вдячності від читачів, але так само регулярно — й критику на свою адресу, котру намагаємося враховувати при підготовці наших чергових номерів. Одне слово, «Урядовий кур’єр» живе сьогоднішнім життям своєї країни, яка переживає нелегкі часи. 

Уже кілька місяців поспіль в Україні зберігається позитивна тенденція до зростання експорту основних видів будівельних матеріалів у країни ЄС. Так, департамент розвитку промислового будівництва та виробництва будматеріалів Мінрегіону наводить такі цифри: якщо у травні 2014 року цієї продукції було ввезено на територію країн європейської спільноти на суму 36,9 мільйона доларів, у червні — на 55,6 мільйона, то у липні цей показник зріс на 84,4% порівняно з квітнем й становив 66,2 мільйона.

Перед українською владою на порядку денному гостро стоїть питання реформування однієї з ключових галузей господарства — будівництва. Для чого таке потрібно? Чого чекати гравцям ринку від нововведень? У цьому питанні й намагався розібратися «УК».

Одесі потрібна сучасна туристична інфраструктура, але одесити з недовірою ставляться до будь-яких робіт на узбережжі (мають на те підстави, бо вже не раз їхню довіру тут обманювали). Одеські пляжі — громадське надбання, але багато прибережних об’єктів — уже давно свята приватна власність. Секретар Одеської міськради Олег Бриндак підтвердив, що курортна Аркадія, приміром, — суто приватна територія, яку раніше розкупили частинами, що їх нині викупив один великий інвестор. 

Бо в  цьому першому зібранні творів Тадея Рильського постає особистість людини, на яку мають рівнятися сучасні державні керівники у справжньому служінні народові. 

У Мистецькому Арсеналі майстриня Олеся Токарська розповідала про те, як вичакловується новорічне диво: «Спершу робимо ескіз малюнка. Потім переносимо його вітражними фарбами на іграшку. Доки фарба не висохла, обсипаємо прикрасу блискітками. Нехай сохне кілька хвилин. Тоді обмітаємо її — і перед нами краса». Найпопулярнішими виявилися іграшки, прикрашені за орнаментами полтавських рушників і писанок. 

Не поступається кращим закордонним аналогам, дешевший від них у серійному виробництві, яке зумовить впровадження  інноваційних технологій та створення  нових робочих місць на вітчизняних підприємствах, — така коротка характеристика протеза колінного суглоба, який сконструював за допомогою 3D-моделювання доцент Київського політехнічного інституту Юрій Киричук, а наша газета повідомила про це читачам 4 грудня торік («Милиці не знадобляться»). 

Від самого початку експлуатації олійноекстракційний завод, що входить до міжнародної агропромислової компанії, орієнтувався на використання енергоефективних технологій. І вже нині на підприємстві заявляють, що обрали правильний шлях, відмовившись від газу і побудувавши власну міні-електростанцію. В Україні діють п’ять таких підприємств, що виробляють паливо з біомаси, на півдні миколаївський комплекс єдиний. Але відрізняється від інших українських аналогічних підприємств секретами та новаціями. 

Одним із давніх атрибутів українського Різдва є дідух — символ доброго врожаю, злагоди в родині, достатку в кожній оселі, сув’яззя поколінь. 

У підлітковому віці у мене були дві пристрасті: риболовля і голуби. Голубів я любив навіть більше. Вони жили в нас у каструлях і відрах попід хатою, на горищах сараю і літньої кухні, в окремих голубниках. У різні роки їх у нас налічувалося близько сотні. Як підніметься, було, така хмара над хатою, то й сонце собою закривали, тільки чути, як крилами шерехтять. Облетять навколо хати, потім ще раз, і — беруть курс на колгоспний тік, пастися. Якщо продовжують підніматися колами по спіралі, значить, десь поблизу яструб. У такий спосіб вони від нього рятуються, не дають йому можливості напасти згори. Правда, не завжди це їм допомагало, тоді я бігав за яструбом, який схопив птаха, з луком або рогаткою і гонив його з надією, що випустить жертву. Так любив цих птахів, що коли одного разу ручний голуб, якого я годував хлібом з рук, через мій недогляд замерз, я цілий день перебував у шоковому стані. Батькам довелося неабияк постаратися, щоб вивести мене з нього. Але той неприємний осад залишився в моїй душі на роки.