Уже багато років на початку травня у нашій донецькій оселі відбувається одне й те саме урочисте дійство. На видному місці вивішуємо нагороди, якими за бойові звитяги під час Великої Вітчизняної війни відзначили мого діда Івана Івановича Куща. Насамперед орден Слави третього ступеня, який вручали особам рядового і сержантського складу за особисті заслуги, і медаль «За перемогу над Німеччиною». Плюс ювілейні медалі, отримані у повоєнні роки, і нагороди за нелегку хліборобську працю (дід свого часу жнивував на ще таких зернозбиральних агрегатах, проти яких згодом навіть самохідний СК-4 вже вважався суперсучасним комбайном).

Ці сімейні реліквії я свого часу привіз у Донецьк із запорізького степового села, у якому вперше взяв їх у руки ще дошкільням. Дозволялося це робити нечасто — здебільшого у День Перемоги. 

Без окупованого Криму. Без частини територій Донеччини й Луганщини, на яких оскаженілі терористи правлять кривавий бал, прикриваючись так званими «народними республіками». Однак вибори Президента відбулися. Вони стали найбільш демократичними за всю історію незалежності: без «каруселів», адмінресурсу та підтасовок.  

Недільний ранок 25 травня почався для мене з того, що близько 7-ї години у Фейсбуці на сторінці міністра внутрішніх справ Арсена Авакова прочитала, начебто ще 22 травня через недбалість деяких членів ЦВК електронну систему підрахунку голосів зламали хакери і відновити її до 25 травня неможливо. Отже, бюлетені доведеться підраховувати вручну. Звісно, Інтернет рясніє фейками. І все-таки при нагоді вирішила перевірити цю інформацію.  

Знайти будівлю українського Генконсульства у центрі Франкфурта-на-Майні цієї неділі було нескладно. Йдучи слідом за людьми у вишиванках, які того ранку прямували до своєї дільниці, ми потрапили на Вібелерштрасе, 29.
У списку виборців на цьому закордонному виборчому окрузі понад 10 тисяч осіб. Але, як пояснили кореспонденту «УК» досвідчені дипломати, зазвичай голосувати на дільницю приходять близько 20% зареєстрованих там громадян.
Звивистих черг до кабінок голосування, подібних до київських, тут не було. Адже виборці закордонних округів не мають змоги голосувати за мерів чи депутатів міськрад. Тож члени виборчої комісії мали менше клопоту з бюлетенями.

На Черкащині торік втричі, порівняно з попереднім роком, скоротилося виробництво цукрових буряків, а цукру — впало на 70,9%. І хоча питання про відродження цукровиробництва порушують вже давно, та галузь занепадає.

Щоправда, нинішнього року планують запустити три переробні підприємства. Два з них — Селищанський і Тальнівський цукровий заводи — має намір відлагодити компанія «Панда», яка тепер стала найбільшим виробником цукру в області. У господарствах, з якими компанія уклала угоди, посіви цукрових буряків збільшують на 60% і вони становитимуть близько 12 500 гектарів.  Очікують, як розповів керівник «Панди» Герой України Геннадій Бобов, на врожайність 450—480 центнерів з гектара. Це дасть змогу переробити за сезон приблизно 600 тисяч тонн цукрових буряків і виробити 86 тисяч тонн цукру для потреб України.

Оскільки з 22 квітня Європейський Союз скасував митні збори на вітчизняні товари, то перед нашими виробниками постало завдання якнайефективніше використати цілу низку вигідних торговельних преференцій, які надає Україні Старий світ. Чи готові наші господарюючі суб’єкти скористатися вигідними пропозиціями, які перешкоди стоять на їхньому шляху до одного з найбільших ринків світу, і чим спроможна допомогти виробничникам держава? На ці та інші запитання шукали відповіді за «круглим столом». 

Житло, працевлаштування, повернення заблокованих на банківських рахунках заробітних плат і депозитів — ці та багато інших наболілих питань змусили кримчан зібратися разом і самотужки взятися за розв’язання своїх проблем. «Ми розуміємо: якщо самі не організуємося, за нас ніхто вирішувати нічого не буде, — зауважив голова оргкомітету Анатолій Засоба. — Тому з’їзд ставить за мету напрацювати єдину стратегію й тактику поведінки з розв’язання проблем переселенців». 

Ще на початку травня залізничники відрапортували: до насиченого сезону літніх  відпусток підготували 2350 пасажирських вагонів, з яких плановим деповським ремонтом відремонтували 1009. Роботи з підготовки пасажирського рухомого складу планують завершити ще до закінчення останнього весняного місяця.

Якщо конкретно, то на Південно-Західній залізниці до перевезень пасажирів вже готові 237 вагонів, на Львівській — 196, Придніпровській — 188, Донецькій — 156, Одеській — 142, Південній — 90 вагонів. Загалом до літа пасажирський вагонний парк має сягнути майже 4 тисяч одиниць. Це трохи менше, ніж торік, коли до ладу стали 4,5 тисячі пасажирських вагонів.

Зрозуміло, що саме поняття «мобілізація» має спонтанний, швидкий і чіткий характер. Часу на емоції та лірику не передбачає. Тому думати про решту питань доводиться, як кажуть, у процесі. З перших днів багатьох мобілізованих турбували питання житейські, найчастіше виплата кредитів та іпотечних зобов’язань. Виникло у них і чимало запитань правового, соціального, фінансового характеру. Це й не дивно, бо в один момент були вирвані з буденного мирного життя, де панують свої закони. Одне за одним ці питання спільно з урядовими, військовими, фінансовими структурами почали вирішуватися.  

Здається, це навіть крутіше будь-якої ракети типу «земля-повітря»: аеропорту «Бориспіль» загрожує… каналізація, а точніше — фільтраційні поля, на які відводяться стоки. Притому загроза йде як із-під землі, так і з повітря. З-під землі, за словами міського голови Борисполя Анатолія Федорчука, води з тих мулових полів, які потрапляють у грунти, підходять аж до злітної смуги, і цілком імовірно, що через 5—10 років ця злітна смуга може стати непридатною. А з повітря — це те, що над цими муловими полями збираються великі зграї птахів, які «кидаються навперейми» літакам, що може спричинити справді непередбачувані наслідки.