Знайти будівлю українського Генконсульства у центрі Франкфурта-на-Майні цієї неділі було нескладно. Йдучи слідом за людьми у вишиванках, які того ранку прямували до своєї дільниці, ми потрапили на Вібелерштрасе, 29.
Без черг, але завзято
У списку виборців на цьому закордонному виборчому окрузі понад 10 тисяч осіб. Але, як пояснили кореспонденту «УК» досвідчені дипломати, зазвичай голосувати на дільницю приходять близько 20% зареєстрованих там громадян.
Звивистих черг до кабінок голосування, подібних до київських, тут не було. Адже виборці закордонних округів не мають змоги голосувати за мерів чи депутатів міськрад. Тож члени виборчої комісії мали менше клопоту з бюлетенями.
Як розповів мені пан Валерій, який зустрічав усіх новоприбулих біля входу до Генконсульства, розташованого на третьому поверсі престижного офісного центру, станом на дев’яту годину ранку (а кореспондент «УК» прибув на дільницю раненько) проголосувало близько двохсот чоловік. Але потік виборців постійно зростав.
Забути про симпатії
— У 2004 році, коли ми обирали Ющенка, у нас тут довжелезна черга стояла, — каже мені пан Валерій, який вважає себе «старожилом» місцевої діаспори, бо мешкає у Франкфурті вже понад двадцять років. — Але після того, як він фактично привів Януковича до влади, у нас говорили, що все завзяття українців, уся довіра до політиків пішли у землю.
Пан Валерій також поділився зі мною, що йому було важко визначитися з кандидатом і що він хотів спочатку голосувати за Олега Ляшка, але передумав. Проте його філософсько-політичні роздуми перебила жінка у красивій блузці, розшитій кетягами калини:
— Що тут думати?! Треба відкинути всі особисті симпатії, усім згуртуватися і думати про майбутнє країни.
Не піддаватися на провокації
Тут двері ліфта розчинилися, і до Генконсульства зайшла літня пара. Обурена жінка звернулася до присутніх російською мовою:
— Ви бачили внизу ту ганебну фотосесію?! — запитала вона.
З’ясувалося, що неподалік від Генконсульства стоять кілька чоловік зі стендом, на якому вивішено збільшені світлини з логотипом газети «Комсомольская правда», на яких зображено фрагменти АТО і подій на київському Майдані. На тротуарі лежить букет червоних гвоздик, а над стендом — криваво-багряний заголовок німецькою мовою: «Демократичні вибори?»
Останнім часом у тих містах Європи, де українці об’єдналися у власні євромайдани, почастішали провокативні появи людей, котрі плутано пояснюють своє походження і мету таких акцій. Проте вони, вже за добре знайомим сценарієм, повторюють мантри про порушення прав російськомовних громадян та наступ фашизму в Україні. (Якось мені самій довелося вступити у дискусію з молодиком, який стояв біля входу до Європарламенту в Страсбурзі з гаслом: «Захистіть російськомовних громадян України». Після моїх численних і впертих запитань, хто він і звідки приїхав, нарешті визнав, що сам росіянин, навчався в США, тепер живе у Бельгії, але про утиски російської мови йому розповідала «рідна тьотя з Харкова», тому він і приїхав до Страсбурга захистити права російськомовного населення.)
Твій голос може стати вирішальним
— Зараз проголосуємо, і я піду пораджу цим розумникам з’їздити до Москви і там походити Красною площею з гаслами про захист демократії в Росії, — сказав молодий чоловік, який прямував за бюлетенем.
— Та не роби їм реклами, нам про свою справу дбати потрібно, — смикнула його за рукав дружина.
…Я вийшла з Генконсульства чудового сонячного ранку. Біля входу зустрілися дві компанії молодих людей і привіталися одна з одною вигуками «Слава Україні!»
— Ось ти кажеш, що голоси закордонних українців не важливі, — запально говорила невисока дівчина у синіх джинсах та жовтій блузці своєму супутнику, худорлявому хлопцю у футболці з написом «Рабів до раю не пускають». — Але ж нам дуже треба, щоб вибори пройшли в один тур, а для цього одному кандидату потрібно 50% плюс один голос. І цим одним голосом може стати твій!
До слова, волевиявлення відбулося на всіх 114 закордонних виборчих дільницях. За даними департаменту інформаційної політики вітчизняного МЗС, жодних надзвичайних ситуацій, які перешкоджали б їх діяльності, не зафіксовано.
Оксана КРАМАРЧУК
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+