• Павло КУЩ

    Під час бійки, спровокованої молодиками під російськими прапорами, загинув 22-річний українець

    «Якщо люди, які кричать, що Донецьк — це Росія, і палять прапори «Шахтаря» — донеччани, а не понаїхали з Росії, то я — фашист і бандерівець, пацани!» — ось так публічно висловився футболіст гірників Ярослав Ракицький на адресу непроханих гостей із сусідньої країни, які з усіх сил намагаються «захистити» донеччан від хтозна-кого. Тим часом захищатися жителям краю доводиться від зайд. І якщо досі вони вихлюпували свою ненависть, презирство і зневагу, зосереджуючись здебільшого на державній символіці тощо, то тепер влаштували в центрі міста жорстоке побоїще, в якому по-звірячому побили учасників мітингу за єдину Україну. 

  • Богдан ЧЕРВАК: «Ми стали свідками консолідації суспільства навколо захисту своєї держави»

    Мені зателефонувала подруга з Росії. Поцікавилася, як справи. У відповідь на слова, що я навіть припустити не могла, що її батьківщина здійснить збройний напад на Україну, подруга щиро здивувалася: «А хіба Росія на вас нападає?» На запитання, чи дивиться вона телевізор, відповіла, що російські канали з ранку до вечора розповідають про миротворчу місію щодо захисту українців від бандитів і фашистів.  

  • Три кити зовнішньої торгівлі - думки експертів

    Торік загальний обсяг експорту України знизився на 7,8% порівняно з 2012-м до $63,3 мільярда. За даними державного підприємства (ДП) «Держзовнішінформ», найбільшу частку в ньому традиційно зайняли агропромисловий комплекс ($17 мільярдів), товари металургійної промисловості ($ 14,3 мільярда), хімічна промисловість ($4,9 мільярда). Зменшилися торік на 9,1% порівняно з 2012-м і показники імпорту до $77 мільярдів. Пріоритетну частку українського імпорту в грошовому вираженні займають енергоносії ($21,8 мільярда), товари хімічної промисловості ($9,9 мільярда), агропромислового комплексу ($8,2 мільярда).

  • Микола ШОТ

    Олена ПІДГРУШНА: «Майдан стукав у наші серця»

    Майстер спорту міжнародного класу, чемпіонка світу та Європи, переможниця етапів Кубка світу Олена Підгрушна додала до цих звань ще одне — чемпіонки XXII зимових Ігор у Сочі. Олена разом з Юлією Джимою, Вітою та Валентиною Семеренко блискуче виграла естафетні перегони. 

  • Вчасне сповіщення про злочин сприяє його розкриттю

    Шкода, але крадіжка чи бешкет у пасажирському транспорті — явище не рідкісне. Якось, спізнившись на останній автобусний рейс, змушена була повертатися з гостей нічною електричкою. У вагоні компанія молодиків поводилася неадекватно: пиячила, злословила, чіплялася до пасажирів. Хтось викликав міліцію, і через кілька зупинок наряд зайшов у вагон. Однак сталася дивовижа: хулігани, кимсь попереджені, принишкли, а ті, хто від них потерпав, не стали скаржитися. Кількох людей, які спробували правоохоронцям розповісти, що трапилося, осмикнули інші пасажири. Мовляв, міліція їх нікуди не забере і вам доведеться з ними їхати далі.

     

     

  • Гетьман один, а історія — різна

    Віками нас переконували, що Іван Мазепа — підлий зрадник. Так було б донині, якби продовжувала існувати держава, в якій лише одна з «братніх» республік була «старшою», а нав’язувані нею оцінки історії — єдино правильними і обов’язковими для інших. 

  • Оксана МЕЛЬНИК

    Річницю з дня народження Михайла Вербицького, автора нашого Гімну, разом з українцями відзначили поляки

    Кажуть: нині не час для святкувань, бо в Україні чобіт чужого воїна, що з цинізмом називає себе братом-слов’янином, топчеться по кримській землі. Але більшість переконана у протилежному: обов’язок сучасників пошанувати композитора, який у співавторстві з поетом Павлом Чубинським створив пісню, котрій судилося стати символом, а відтак Державним гімном України. І саме в ці тривожні дні він звучить так потужно, заміняючи нашим співвітчизникам зброю. Отож відкладати поїздку у польські Млини на могилу Михайла Вербицького не стали: якщо хочемо, аби світ нас поважав, маємо й самі вчитися шанувати будівничих своєї держави.  

  • Лариса Васильєва: «Я запитала в Маргарет Тетчер: що ви зробили для того, щоб влада була не поза жінкою?»

    Автор світового бестселера «Кремлівські дружини» Лариса Васильєва народилася в Харкові. На свою малу батьківщину з Москви приїжджає не часто. Тому кожний свій візит перетворює у справжнє свято для земляків. Останні її відвідини, наприклад, запам’ятаються харків’янам іскрометним словом, невичерпним гумором та мудрими думками. 

    Після чергової творчої зустрічі з земляками, яка відбулася в інформаційно-виставковому центрі «Бузок», володарка престижної літературної Бунінської премії, відома поетеса, публіцист і прозаїк Лариса ВАСИЛЬЄВА погодилася відповісти і на запитання «УК».

     

  • Іван ШЕВЧУК

    Людмила АКІМОВА: «Перша умова конкурсу — наявність бодай одного онука»

    Якоюсь незвичною видалася ця королева краси серед бабусь. Ні тобі королівського гонору, ні королівської самовпевненості. Ще менше 50-річна одеситка Людмила Акімова схожа на бабусю, якою ми звикли її уявляти. Намагаючись вгадати її вік, люди рідко помиляються менш як на 5—6 років, а зовнішність Людмили разом із неповторним одеським шармом та позитивною енергетикою дали змогу їй отримати «срібло» на конкурсі краси Mrs. Grandma Universe («Бабуся Всесвіту-2014»), що відбувся на початку року в столиці Болгарії Софії. Володарка титулу «Grandma Globe-2014» («Бабуся планети») каже, що раніше на те, щоб виборювати корону, не було ні часу, ні бажання. 

  • Інна КОСЯНЧУК

    Голосування чи загарбання голосів?

    Завтра в жителів Криму день референдуму, на якому вони мають висловити свою думку: вони за те, щоб півострів залишився у складі України чи «відійшов» до сусідньої Росії? І хоч цей референдум фактично незаконний, питання, куди ж насправді хоче Крим, цікавить усіх: самих кримчан, жителів України, всю світову спільноту. Звичайно ж, на стовідсотковий крен в один чи інший бік сподіватися не доводиться — різні люди, різні думки, і кожен у прагнення жити в одній чи іншій державі вкладає свій сенс. Та зазвичай у кожному волевиявленні спрацьовує елементарний принцип демократії — меншість іде за більшістю. Звичайно, якщо голосування проводять чесно, прозоро, коли люди впевнені, що без будь-яких наслідків для себе чи родин можуть висловити свою думку.