З першого липня набули чинності нові правила оподаткування нерухомості. «Урядовий кур’єр» уже подавав щодо цього офіційні роз’яснення Державної фіскальної служби («Податок на нерухомість: час платити» у номері за 5 липня). Що показала практика? Які підводні камені виявилися на шляху запровадження новації? Роздумами щодо цього ділиться наш кореспондент. 

Об одинадцятій ранку в Міжнародному конгрес-центрі «Український дім» люд прощався з убитим журналістом Павлом Шереметом. У цей самий час його світлу пам’ять вшанували хвилиною мовчання в Будинку уряду. А Прем’єр-міністр Володимир Гройсман наголосив: результати розслідування цього резонансного вбивства обов’язково мають бути публічними. 

Коли по радіо слухаєш Михайла Слабошпицького, в газеті або журналі читаєш його літературно-критичний, художній чи якийсь інший матеріал, мимоволі здається: цей чоловік знає про книжки і життя якщо не все, то майже все.

Думка хоч і гіперболізована, однак недалека від істини. Ті, хто має щастя й насолоду слухати і читати цього навдивовижу інтелектуального і різнобічно освіченого письменника, підтвердять: варто вхопитися за його першу-другу фразу, а далі вже цілковитий полон і магія істинно високого Слова, на яке вельми скупе наше прагматичне і бездуховне сьогодення.

З Михайлом Слабошпицьким спілкуємося напередодні його 70-го дня народження. 

Якоюсь мірою цьому посприяв Президент України Петро Порошенко, який, перебуваючи в Полтаві, пообіцяв ініціативним полтавцям підтримку у вирішенні нагального питання. Минуло зовсім небагато часу, а в селі Бутенки Кобеляцького району відкрили асфальтобетонний завод. Це підприємство не працювало 4 роки, але обласна влада спільно з Укравтодором таки знайшла відповідні кошти на його відновлення: згідно з інформацією начальника Служби автодоріг у Полтавській області Володимира Трояновського, це становить приблизно 500 тисяч гривень.

ЧИТАЙТЕ В ДОБІРЦІ:

Двомовність великого поета Росії

Від ДОПРу — до Колими

Криваве відлуння сталінської «покладливості» 

Люди намагаються видаватися кращими, ніж є насправді. Своїм іміджем переймаються не лише політики і чиновники, артисти й письменники. Деякі журналісти також занадто героїзують свою роботу. Звісно, чимало колег поплатилися життям, виконуючи професійні обов’язки, але є й ті, хто без особливих потрясінь заробляв на шмат хліба з маслом, небезкорисливо дружив із чиновниками і політиками. Нерідко такі люди б’ють себе кулаком у груди, говорячи ледь не про дисидентство та блискучі статті, які спричинили переполох у райкомах та обкомах. Щодо «блискучості» виникають сумніви, бо за десятиліття окремі так і не навчилися по-людськи писати — публікації нагадують недолугі прес- релізи. 

Це підприємство сповна відчуло всі «принади» перехідного періоду української економіки. Зміна його власників нерідко супроводжувалася судовими перипетіями та силовим протистоянням. Останнє з них відбулося зовсім недавно. 

З першого липня 2016 року розпочався так званий третій етап набуття чинності Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку». Згідно з цим документом Фонд гарантування вкладів фізосіб (ФГВФО) має вдосконалити процедуру виплат вкладникам неплатоспроможних банків. Адже чимало українців бідкаються, що отримати свої гроші з відсотками від фінустанов, які наказали довго жити, буває дуже важко. Нерідко це потребує багато часу. 

Прем’єр-міністр Володимир Гройсман хоче, щоб журналісти на місцях краще орієнтувалися в діях міністрів та об’єктивніше висвітлювали їх, а українці знали напевне, які рішення ухвалюють в стінах Будинку уряду. Прямий діалог відбувся в Києві в Клубі Кабінету Міністрів. 

Про жахіття, які відбуваються в українських тюрмах, говорять багато правозахисників. На їхнє глибоке переконання, наші виправні заклади психологічно калічать людей, особливо тих, хто скоїв нетяжкий злочин. Часто після виходу на волю колишні ув’язнені знову порушують закон, щоб повернутись у звичне для них середовище. Адже більшість із них за час відбування покарання втрачають сім’ю, друзів, роботу, тому не знають, як жити на волі. Щоб ті, хто скоїв нетяжкий злочин, могли відбувати покарання без ув’язнення, а ті, хто тривалий час перебував у місцях позбавлення волі, могли адаптуватись і повернутись до нормального життя, й запроваджують в Україні службу пробації.