Ще в лютому вирішили з подругою подбати про відпочинок. Традиційно беру відпустку в травні й, доки не настав пік сезону, кудись їду. Вирішили податися до Туреччини — швидко, доступно, комфортно. Звернулися до знайомої Ольги, що працює в турагентстві, пояснили наші побажання, підібрали підходящий варіант. Коли ж постало питання, звідки летіти, Ольга запропонувала виліт з Миколаєва. «Як з Миколаєва? Може, з військового аеродрому?» — пожартувала я. Дівчина ж відповідає серйозно: «Ні, з нашого рідного миколаївського міжнародного аеропорту. Туроператори нас повідомили, що з травня курсуватимуть регулярні рейси». Кажу, що краще доплачу за дорогу до звичного одеського аеропорту й спостерігатиму із землі, як хтось першим злетить з нашого миколаївського. Адже добре знаю про проблеми, які накопичилися навколо та зсередини летовища

За кілька днів до відзначення трагічних роковин депортації радянською владою кримських татар Володимир Путін приїхав до Криму, щоб із помпою особисто відкрити рух так званим Кримським мостом. Проте цинізм, особливо у національному питанні, давно вже став невід’ємною частиною офіційної кремлівської політики, тому вже перестав дивувати світ

Учорашнє засідання уряду Прем’єр-міністр Володимир Гройсман розпочав із позитивної новини: «Оприлюднений Держстатом показник зростання економіки 3,1% за підсумками першого кварталу цього року — добра ознака, яка відповідає ключовому принципу роботи уряду: реінвестувати все, що заробляє економіка, в добробут громадян, нові дороги, забезпечення війська». Проте він переконаний, що для України такий показник недостатній і для подальшого зростання економіки на 5 і більше відсотків потрібні інвестиції, залученням яких опікується уряд. Володимир Гройсман додав, що вже нині в Україні будують понад 50 виробництв, які в середньостроковій перспективі додадуть робочих місць і сприятимуть запровадженню нових підходів у підготовку кадрів. «Потрібно готувати якісні кваліфіковані кадри. Уже в деяких регіонах відчувається кадровий голод», — підкреслив Прем’єр

Що ближче до нас початок фінальної частини світової футбольної першості, місцем проведення якої ФІФА свого часу з якогось дива обрала Росію, то більше проймають дрижаки вболівальників і гостей мундіалю. Величезні відстані між містами, де проходитимуть матчі; нестача звичної для більшості інфраструктури й комфортних умов перебування; славнозвісна (читай сумнозвісна) російська гостинність, що тісно межує з проявами расової й національної нетерпимості; агресія проти України; систематичні порушення громадянських прав і свобод; конфронтація з цивілізованим світом — усе це разом створює не вельми привабливу картинку для тих, хто таки наважиться побувати цього літа на теренах однієї шостої земної суші

У цієї історії, так би мовити, виросла вже чимала борода. Ще торік 5 липня «Урядовий кур’єр» у статті «Чи розбудить громада владу?» детально проаналізував проблеми, які створила для ТОВ «ССМ і К» з іноземними інвестиціями» влада містечка Тисмениці на Івано-Франківщині. Як ішлося в публікації, співзасновники підприємства понад рік не можуть одержати згоду міської ради на затвердження проекту землеустрою для реконструкції та обслуговування викупленого виробничо-складського приміщення та розпочати свою виробничу діяльність

Пункти про ремонт місцевих доріг можна знайти у стратегії й планах розвитку кожної об’єднаної територіальної громади. Це одне з тих питань, які люди вважають мало не найболючішими, бо від якості шляхів залежить, чи приїде вчасно шкільний автобус і швидка допомога, наскільки легко чи важко буде листоноші доставляти пошту, а потенційному роботодавцеві — дістатися в село. Отже, завдання виборці поставили. Умови, щоб новостворені громади могли перерозподілити власні бюджети та забезпечити ремонт доріг місцевого значення, держава створила. То як на практиці?

Вишиті рушники, серветки, блузки, сорочки, костюми й навіть герби різних міст. Розмаїття барв, візерунків, вишивальних технік. Кажучи рядком поетеси з Тернопілля Ганни Костів-Гуски, «це вишиття для мене, мов бальзам». І не лише для мене, а й усіх, хто два дні відвідував фестиваль «Цвіт вишиванки». Його вдесяте організували в Тернополі. І головне завдання свята — популяризувати національну вишивку і вбрання

Підбиваємо невеселі підсумки страшилок, якими колись дорослі лякали дітей. «Не будеш учитися — все життя за верстатом стоятимеш». Або ще гірше: «Вулиці підмітатимеш!» Із таким самим успіхом це слово могли замінювати іншими, відбиваючи в дітей бажання йти в робітники

Замість камуфляжу — вишукані вишиванки, замість берцят — високі підбори, а  замість окопів і польових шпиталів — подіум. У столичному  Мистецькому Арсеналі днями дефілювали жінки, які воюють на українському сході: військові, парамедики, волонтери, військові журналістки.
Серед моделей — герої України, за плечима яких бойові дії  та сотні врятованих життів. Для багатьох дипломатичне прийняття «Українські амазонки», влаштоване з ініціативи  Міністерства інформаційної політики та ГО «Все­світній день вишиванки», —  перший за чотири роки війни привід зняти камуфляж і стати на підбори

Українська економіка високомонополізована. І сталося це не завдяки успішності бізнесу окремих підприємців, а внаслідок сприяння наближеним до влади особам у процесах перерозподілу власності. Прикро, що Антимонопольний комітет (АМК),  надаючи дозвіл на концентрацію, не лише  не перешкоджає, а часто й сприяє цим процесам. Тому в нас не тільки окремі потужні підприємства, а й цілі галузі належать олігархам. Важко тепер усе це перекроїти. Хоч законодавство й надає такі можливості, процедура досить складна. Єдиний вихід — припиняти зловживання монопольним становищем. З іншого боку, навіть зовні незалежні підприємці, щоб обійти конкурентну боротьбу, намагаються домовлятися між собою. Якщо в умовах концентрації відбувається юридичне оформлення одного власника підприємств, які раніше конкурували, то в разі змов перестають конкурувати й ті, хто юридично незалежний. У підсумку на відповідному ринку теж має місце монопольна поведінка