У переддень 9 Травня традиційно навідую тепер уже єдину жінку-учасника бойових дій у Рівному Дарію Антонову. Фронтова медсестра, яка пройшла Другу світову, втратила чоловіка, а нещодавно — і єдиного сина, у поважні 96 дає собі раду. Пригадує фронтові історії так чітко й зримо, наче це було вчора. «А я не згинаюсь!» — каже твердо і впевнено. Набираюся від неї нестримного життєвого оптимізму й гордості за таких Жінок. Ось тільки, на жаль, мало беремо від них життєвої мудрості.

Узявши бодай по краплинці мудрості та оптимізму, біжу додому і раптом… 

Відповідно до статті 26 Закону України «Про державну службу» присвоїти працівникам Секретаріату Кабінету Міністрів України: 

Ми чимало говоримо, що найцінніше в армії — це люди, ними слід пишатися і дякувати їм за мир і спокій. Але без сучасного екіпірування на полі бою вони проти ворога безсилі. Тож зарадити їм у цьому мають винахідники й виробники. Що нового вони придумали для військовослужбовців за час бойових дій на сході України? Тематична виставка з озброєння, військової техніки та розробок військового призначення, що відбулася в столичному Будинку офіцерів, продемонструвала — чимало. 

Цього разу учасники урядового зібрання розглянули з легкої руки Прем’єр-міністра Володимира Гройсмана питання проведення урочистостей і вшанування 8-9 травня, забезпечення регіональних лікарень необхідними вакцинами та медпрепаратами, безперебійної подачі в регіонах гарячої води.

Розпочали із травневих вихідних. Глава уряду попросив, щоб цими днями профільні міністерства забезпечили високий рівень безпеки громадян. Міністерство соціальної політики має в травні провести виплати ветеранам війни. Одноразова допомога становитиме вже не 150 — 160 гривень, як  торік, а 400 гривень. Щодо гарячого водопостачання в регіонах у Прем’єра теж чітка позиція: уряд скасував усі перешкоди для отримання енергоресурсів регіональними підприємствами теплокомуненерго. 

Стартувала основна сесія зовнішнього незалежного оцінювання — вчора близько 267 тисяч майбутніх абітурієнтів склали обов’язковий тест з української мови та літератури. Для юнаків і дівчат, які вже незабаром понесуть документи до університетів, свої двері відчинили 1102 пункти тестування по всій Україні. Упродовж трьох годин вступники корпіли над різноманітними завданнями. Причому більшості учасників отримані тестові бали не лише допоможуть стати студентом омріяного вишу, а й будуть підсумком навчання за шкільною партою. Адже для понад 200 тисяч цьогорічних випускників результати ЗНО з української мови, математики або історії України зарахують як державну підсумкову атестацію. 

Про це люди згадують і досі як про величезну втрату через виселення з місць, де жили їхні діди-прадіди. Пішли під воду будинки, садки, могили на кладовищах. Що могли — зберегли. Вивезли домашнє начиння. Деякі навіть предків перепоховали на новому місці. Довго будувалися, облаштовувалися, садили садки і городи.

Навіщо потрібно було руйнувати села? Потреби великої енергетики — зрозуміло. Згодом виплила навіть версія про можливе створення природних перешкод на випадок можливої агресії військ НАТО. А ось людська душа й досі тримає в пам’яті затоплені вишні та груші, церкви. Зарубка на долі залишилася. «Урядовий кур’єр» сьогодні розповідає про велике затоплення українських сіл. 

Напевно, не існує родини чи людини, яка б не мріяла про власне житло. Особливо це стосується молоді. Адже власні квадратні метри — показник самостійності й незалежності. Навіть нині, в часи економічної кризи, не всі згодні відкласти втілення цієї мрії до кращих часів. Та чи насправді у них є шанс? І чи зможе допомогти держава? Як почувається нині установа, покликана допомагати у цьому молодим громадянам?

Із цими та іншими запитаннями «Урядовий кур’єр» звернувся до виконувача обов’язків голови Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву Сергія КОМНАТНОГО. 

З диригентом заслуженою артисткою України Оксаною Мадараш поспілкуватися прагнула давно. Неординарна та  яскрава красуня-розумниця. Такою сприймають миколаївці землячку, яка досягла музичних висот на міжнародному рівні. А ще Оксана справжній патріот країни і міста. І хоч нині вона диригент Київського національного академічного театру оперети, прагне, щоб Миколаїв став культурною столицею країни.

— Після концерту іспанської музики в Миколаєві із прекрасним камерним оркестром Аrѕ-Nova, — розповідає Оксана Степанівна, — підійшли до мене дві панянки зі Львова. Розповіли, як пишаються рідним містом — центром української культури. І зізналися, що після мого концерту зрозуміли, що центр культурної України нині не лише у Львові. Щиро кажучи, мене вразило це одкровення, порадувало і надихнуло. 

Завдяки проекту підтримки «Скарби прикордоння — охорона культурної спадщини» стародавню твердиню, яка вистояла не одну облогу, вдалося вивести з аварійного стану. І ось 3 травня музей відкрив двері для перших відвідувачів, які мали можливість оглянути три нові експозиції — виставкові зали «Історична кузня», «Гетьманська зала» та «Ідеальне місто». 

Цей широковживаний хрестоматійний вислів містить у собі мудру незаперечну істину. Первинний родинний осередок співмешканців у складі дідуся і бабусі, тата й мами, дітей, онуків, правнуків… з прадавніх часів поєднало слово сім’я. Сім’я, родина, рідня, династія — все це коріння, стовбур і гілки розлогого генеалогічного дерева людського родоводу, ріст якого починається від Адама і Єви. Важливу роль сім’ї у розвитку суспільства глибоко розуміли церква і держава. Ритуали освячення шлюбу як за церковними канонами, так і за світськими законами відбуваються з великими урочистостями.