Під час святкування 22-ї річниці Незалежності України познайомився на Хрещатику з туристами зі Швеції. Під час спілкування глава фермерської родини зізнався, що до поїздки знав про Україну небагато, а про її економіку — практично нічого. Вирішивши поповнити багаж знань нового знайомого та розповідаючи про економічний потенціал нашої країни, принагідно згадав і про колісний завод у Кременчуці, де нещодавно побував у відрядженні. Добре знаючи, що в кожній шведській сім’ї обов’язково повинен бути автомобіль Volvo, я викликав справжнє здивування у чоловіка запитанням, на яких колесах їздить ця автівка. «На шведських!» — відповів турист. «Не факт, — посміхнувся я, — на Кременчуцькому колісному заводі давно вже  виготовляють «взуття» до таких відомих та популярних іномарок-легковиків, як Chery, Geely, Lifan,  Haima, Kia, Hyundai, Daewoo, Opel, Renault, Skoda,  Nissan, Toyota, Mazda, Mitsubishi, Chevrolet, Ford, ВАЗ, УАЗ, ГАЗ, вантажівок, автобусів, європричепів та  сільгосптехніки. За останні роки у спеціальному конструкторському бюро підприємства опрацьовано понад 500 видів коліс». 

Працівники управління СБУ в Луганській області розкрили махінації в роботі фірм, які вербували на навчання до місцевого вищого навчального закладу громадян зарубіжних країн. Власне, останні теж постраждали — чи то від легковірності, чи то від надмірної хитромудрості. 

…Ось лишень уявіть собі: складено останні іспити, придбано вбрання для випускної вечірки — і тут виявляється, що… університетського диплома не буде. Отак були шоковані кілька іноземних студентів, що навчалися в одному з луганських вишів. А приїхали вони сюди за посередництва шахрая з Малайзії.

Традиційний щорічний всеукраїнський форум «Ляльковий світ» був, як завжди, очікуваний для учасників, бо дає можливість обмінятися професійним досвідом та ознайомитися зі світовими тенденціями створення авторської ляльки. А для поціновувачів цього мистецтва й відвідувачів трапилася чергова, повна несподіванок, нагода поринути в яскравий світ улюблених забавок. 
Тож наприкінці вересня до міста Лева на вже п’ятий  фестиваль свої роботи привезли 50 лялькарів із різних областей України. Були тут колекційні порцелянові та інтер’єрні текстильні ляльки-тільди, так звані «гарбузоголові», гачковані ляльки, а також популярні ведмедики Тедді, виготовлені з різних матеріалів. Крім цього, на виставці  представлено багато шарнірних ляльок, які рухають ручками, ніжками, можуть сидіти, крутити головою — саме від цих експонатів неможливо було відірвати малечу.

Сало гамкнув, а на кота звернув. Це прислів’я спадає на думку, коли йдеться про депресивні території й дотаційні регіони. Чому? Бо здебільшого причина має не економічний корінь. Усе розпочиналося з політико-егоїстичних мотивів. Упевнений, дослідники на цю тему напишуть не одну ∂рунтовну працю. Ми ж звернімось до простої (на жаль, звичної у різних варіантах у багатьох місцях), яка, вважаю, надає відповідь на складні запитання.
Так-от, район у Київській області, де керівники, як перекотиполе, змінювали один одного, скубучи з нього все, що можна прихопити. Не гребували й «кришуванням» автоперевізників. Тому автостанція (а, звісно, й відрахування до місцевого бюджету) занепадала. Зате всі вигідні маршрути «свої» люди здійснювали без обліку і контролю. Живі гроші збирали собі на втіху. Відповідно й поводились: їздили не так, як пасажирам вигідно, а щоб останніх тримати в напруженні й залежності. Мовляв, щоб знали, хто в районі господар.

 Схиляюся над непорушним тілом.  Дихання немає. Не панікувати.    Подзвонити у «швидку». Звільнити від одягу, знайти потрібну точку на грудях,  правильно зробити  15 натискань та  два вдихи через рот. Ще 15 натискань  —  і знову два вдихи… 
Нині це вже спогади із тренінгу для журналістів з надання першої невідкладної допомоги. Потерпілим виступав манекен, якому робили штучне дихання та рятували від артеріальної кровотечі. Кров була штучною, та емоції  — щирими.  Лише так, отримавши порцію адреналіну від «рятування» манекена, можна навчитися надавати першу допомогу й здолати той психологічний бар’єр, коли бачиш на вулиці непритомну людину, але боїшся підійти, щоб допомогти. 

У президентському палаці Анкари відбулася офіційна церемонія зустрічі глави Української держави Віктора Януковича із Президентом Туреччини Абдуллахом Гюлем. 
Пролунали Державні Гімни України та Туреччини. Після того, як Віктор Янукович оглянув стрій воїнів почесної варти, відбулося представлення членів української та турецької офіційних делегацій.

 Нещодавній візит глави уряду Миколи Азарова до Білорусі засвідчив, що, попри різні вектори нинішніх інтеграційних процесів у наших державах, цілком реально знайти не тільки шляхи усунення можливих проблем, а й механізми для подальшого поглиблення співпраці.

З одного боку, керівництво Білорусі виступає за поглиблення двосторонньої співпраці, а також співпраці України з єдиним Євразійським економічним простором. З іншого — тамтешній Президент Олександр Лукашенко чітко заявив, що не бачить проблеми в асоціації України з ЄС. «У Білорусі поважають і приймають наш вибір.

З  8 жовтня в Миколаєві триває суд над міліціонерами з Врадіївки, яких підозрюють у скоєнні важких злочинів. Трьох підсудних звинувачують у згвалтуванні та побитті 29-річної Ірини Крашкової, а четвертого Михайла Кудринського — у приховуванні злочину. Засідання тривають в апеляційному суді, перше відбувалося у відкритому режимі. Наступні суд вирішив проводити у частково закритому режимі у зв’язку із характером злочину та необхідністю з’ясовувати інтимні подробиці.   

Про те, що знайти роботу нині в Україні зовсім не просто, відомо всім. І робить це більшість людей за звичкою — через друзів, родичів, знайомих. Чого гріха таїти, державним службам у нас довіряють не дуже, і все-таки…
— Статистика свідчить, що за направленням Державної служби зайнятості (ДСЗ) з початку року знайшли роботу понад 550 тисяч людей, що на третину більше, ніж у січні-серпні 2012-го. Станом на 1 вересня кількість вакансій у нашій базі даних — понад 88 тисяч, — повідомила голова Державної служби зайнятості Марина Лазебна. І додала, що із січня 2013 року понад 10 тисяч колишніх безробітних започаткували власну справу. Вони скористалися правом на отримання за один раз усієї суми на допомогу по безробіттю, яка сьогодні становить від 11 до 55 тисяч гривень залежно від стажу та колишньої заробітної плати претендента. Ще 13 тисяч українців отримали в ЦЗ консультації щодо того, як започаткувати власну справу самотужки та успішно займатися підприємницькою діяльністю.

Так уже склалося, що ліси країни мають кількох постійних користувачів: держлісгоспи, якими керує Держлісагентство, держспецлісгоспи, що у віданні  МінАПК, та кілька невеличких лісогосподарських підприємств, що належать Міністерству оборони. Між ними спалахує час від часу «маленька звитяжна війна».

Багато років поспіль колишні колгоспні ліси і господарські в них спеціалізовані підприємства, окрім своїх прямих функцій, успішно виконують ще одну специфічну роль — слугують для Держлісагентства «громовідводом» суспільних і владних невдоволень, які почасти надто голосно лунають на його адресу. «Уся біда в тому, що наші ліси не мають єдиного господаря!» — пояснюють спеціалісти Держлісагентства, запевняючи, що як тільки ліси АПК і військових опиняться в їхніх руках, усі проблеми в лісовому господарстві країни в момент зникнуть. Керівники місцевих органів влади усіх  гілок справно повторюють цю вельми сумнівну тезу. Самі ж лісівники-«колгоспники» вважають за краще мовчати, не привертаючи зайвої уваги до своїх скромних персон. Питання, по суті, ніхто з’ясувати не намагався, принаймні вголос.