Мати гідну роботу з достойною зарплатою — це мрія, мабуть, кожного повнолітнього українця. Але знайти її в наш час непросто. Та найгостріше нині ця проблема постала перед внутрішньо переміщеними особами, яких примусово позбавили їхніх робочих місць на тимчасово окупованих територіях, а також перед захисниками Вітчизни. Адже, на жаль, нерідко трапляється, що колишній військовослужбовець повертається з передової, а його роботодавець розводить руками: «Вибач, я тебе не дочекався і взяв на твоє місце іншого»

Це інтерв`ю могло б мати підзаголовок: «П'ять тостів під час розмови про українську автокефалію». Бо цей час – передавтокефальний та благодатний, чи точніше – заповітний, коли все хочеться запам'ятати, і бувають дні, коли все хочеться прожити та пережити знову. Він особливий ще й тому, що гуртує дуже різних людей. Я навіть не знала, що у моєму суспільстві стільки віруючих інтелектуалів, які думають про одне й те саме зі мною. Але час та очікування томоса оприявнили їх та якось пов'язали

Українське село прагне економічних зрушень, зайнятості. Тут, образно кажучи, під час спеки тотального безробіття життєдайним ковтком холодної джерельної води може стати кооперативний рух. Це усвідомили в агрохолдингу «Мрія». І три роки тому взялися підтримати перший пілотний проект зі створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Саме підтримати селян в їхніх добрих починаннях, а не нав’язувати жодних власних напрямів, побажань. Ініціативні люди, громади самі збиралися й вирішували, що їм більше до снаги, що доцільніше вирощувати, яку агрогалузь надалі розвивати

Люди в балаклавах, у польовій формі, без розпізнавальних знаків, у повному озброєнні вриваються у торговельні, оздоровчі центри, підприємницькі офіси за чиєюсь командою, щось там шукають, когось виводять, когось доганяють. Погоні стали буденною справою. Тим часом у дворах і на вулицях стріляють у людей, розриваються гранати, злітають у повітря чи палають автомобілі. Усі ці провокаційно-терористичні події можна спостерігати ледь не щоденно в телеефірі. Повідомлень про розкриття злочинів катма. Якщо ж когось і зловили, то згодом усе-таки випустять

Ще давні греки помітили, шо у метафорі відбувається перенесення змісту з одного слова на інше, порівняння і пізнання одного через інше на основі спільних ознак. Метафоричне значення – це як спалах, що відкриває новий зміст, не лише зображуючи буття, а й створюючи його. Метафора своєю суттю випередила найсучасніші відкриття квантової фізики, теорії поля і квантових струн. Речі-слова, як і елементарні частинки нашого навколишнього світу, пов’язані невидимими зв’язками і перебувають у фундаментальній взаємодії.

Сьогодні ми будемо говорити про поезію тонкого «квантового світу» в українській літературі. Якщо метафорою є не окреме слово чи вислів, а ціла книга – то найкраще, якщо своїми враженнями про поетичну збірку Оксани Танчук поділяться самі читачі: 

Міжнародний кадровий портал Head Hunter Україна (hh.ua) щопівроку проводить дослідження, які називає «Барометр ринку праці». З підсумками останнього дослідження за перше півріччя цього року ознайомила громадськість керівник експертно-аналітичного центру порталу Катерина Криворученко. Ці підсумки виявилися в чомусь очікуваними, цікавими і навіть повчальними

В Україні майже півроку діє нова електронна послуга у сфері соціального захисту — призначення допомоги при народженні дитини, запроваджена Міністерством соціальної політики й Державним агентством з питань електронного урядування. Досі документи для призначення допомоги можна було подати лише у паперовій формі. У 2016 році близько 400 тисяч українців для цього особисто відвідали органи соціального захисту населення. Тепер батьки можуть у будь-який зручний час подати такі документи за допомогою інтернету

Симпатична жінка йшла по ринку і з кожним, кого зустрічала, ділилася найбільшою в світі радістю: «Мій син прийшов з війни! Живий!» Продавці тут-таки наздоганяли її й просили взяти хто баночку меду, хто свіженьких, «щойно з городу», огірочків. Просто так, без грошей. Так люди дякували їй за сина

Ішов нещодавно вулицею Євгена Сверстюка (колишня Марини Раскової) в Києві. Там, де ще зовсім недавно був завод «Галактон», побудований 1961 року й відомий киянам як Київський міський молочний завод №2, тепер височіють хмарочоси. Від підприємства не залишилося навіть труби. А шкода: після реконструкції 1985-го «Галактон» переробляв за добу 600 тонн молока. Тут працювало (після об’єднання з компанією «Данон») майже 600 осіб, які були забезпечені стабільною та добре оплачуваною роботою

Президент України

призначив:

звільнив: